СХВАЛЕНО                                                    ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішенням педагогічної ради                        Наказ  № 19  від  03.02.2020р

КЗ НВК ім. С.О.Морозової                        Директор _______О.В.Стрезєва

Протокол №  3  від 30.01.2020р

Внутрішня система забезпечення якості освітньої діяльності КЗ НВК ім.С.О.Морозової

Вступ

Головною метою освітньої діяльності КЗ НВК ім.С.О.Морозової є всебічний розвиток дитини як особистості та найвищої цінності суспільства. Досягти даної мети можна, забезпечивши високий рівень якості освіти  через створення внутрішньої системи її забезпечення.

Закон України «Про освіту» визначає якість освіти як «відповідність результатів навчання вимогам, встановленим законодавством, відповідним стандартом освіти та/або договором про надання освітніх послуг», а якість освітньої діяльності – як «рівень організації, забезпечення та реалізації освітнього процесу, що забезпечує здобуття особами якісної освіти та відповідає вимогам, встановленим законодавством та/або договором про надання освітніх послуг» (пункти 29, 30 частини 1 статті 1).

Отже, якість освіти розглядається у нерозривній єдності якості процесу (діяльності) і якості результату. Якість освітнього процесу (діяльності) є невід’ємною складовою якості освіти, яка залежить від якості освітнього середовища, включає якісні і кількісні характеристики освітнього процесу, якість професійної компетентності викладачів, якість організаційно-управлінської компетентності.

Основною місією розвитку закладу є  спрямованість в площину цінностей особистісно-компетентного розвитку, варіативності й відкритості освітньої системи КЗ НВК ім.С.О.Морозової, що зумовлює модернізацію чинників, які впливають на якість освітнього процесу, змісту освіти, форм і методів навчання й виховання, системи контролю й оцінювання, управлінських рішень, взаємовідповідальності всіх учасників освітнього процесу.

·          Стратегічна мета закладу –  розвиток КЗ НВК ім.С.О.Морозової як  освітнього   закладу з пріоритетним художньо-естетичним напрямом, на основі  якого   створено  креативне  освітнє середовище, яке  максимально сприятиме  розвитку гармонійної особистості здобувача освіти закладу із сформованими духовними координатами; забезпечить умови для здобуття сучасної, доступної та якісної освіти відповідно до вимог суспільства, запитів особистості, кращих зразків і відповідних стандартів, а також сприятиме забезпеченню наступності та взаємодії в педагогічному процесі дошкільного підрозділу та початкової школи для створення єдиної динамічної та перспективної системи,  спрямованої на безкризовий розвиток дітей в умовах освітньої реформи «Нова українська школа».

    Розбудова внутрішньої системи забезпечення якості освіти закладу базується  на таких принципах:

1. Дитиноцентризм. Головним суб’єктом, на якого спрямована   діяльність закладу, є дитина.

2. Автономія закладу освіти, яка передбачає самостійність у виборі форм і методів навчання, визначення стратегії і напрямів розвитку закладу освіти, які відповідають нормативно-правовим документам, Базовому компоненту дошкільної освіти в Україні, Державному стандарту  початкової освіти.

3. Цілісність системи управління якістю. Усі компоненти діяльності закладу освіти взаємопов’язані, це створює взаємозалежність між ними. Якість освіти залежить від оптимального добору педагогічних кадрів, мотивуючого освітнього середовища, використання освітніх технологій, спрямованих на оволодіння ключовими компетентностями, сприятливої для творчої роботи психологічної атмосфери.

 4. Постійне вдосконалення. Розбудова внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти – це постійний процес, за допомогою якого відбувається вдосконалення освітньої діяльності, підтримується дієвість закладу, забезпечується відповідність змінам у освітній сфері, створюються нові можливості тощо.

5. Вплив зовнішніх чинників. Система освітньої діяльності у закладі не є замкнутою, на неї безпосередньо впливають зовнішні чинники – засновник, місцева громада, освітня політика держави.

6. Гнучкість і адаптивність. Система освітньої діяльності змінюється під впливом сучасних тенденцій розвитку суспільства.

Система внутрішнього моніторингу  ґрунтується на запропонованих для інституційного аудиту вимогах та критеріях для оцінювання якості освітньої діяльності, управлінських процесів у закладі та охоплюють освітнє середовище, управлінські процеси, якість педагогічної діяльності, систему оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти.

Модель внутрішнього моніторингу має 3 розділи:

• Розділ 1 присвячений розгляду загальних алгоритмів побудови внутрішньої ситеми забезпечення якості, вивчення і оцінювання якості освітніх та управлінських процесів у закладі.

• Розділ 2 пропонує опис методів збору інформації та інструментів, які можна використовувати для вивчення освітніх та управлінських процесів у закладі.

• Розділ 3 надає опис критеріїв, за якими заклад може вивчати та оцінювати управлінські та освітні процеси.

   Надані у розділі рекомендації із вивчення та оцінювання діяльності закладу ґрунтуються на вимогах та критеріях для зовнішнього оцінювання якості освітньої діяльності закладу (інституційного аудиту).

    У Додатках надано зразки інструментів для вивчення освітньої діяльності та управлінських процесів: анкети для опитування педагогічних працівників, здобувачів освіти та їх батьків (інших їхніх законних представників, далі – батьки), форми спостереження за навчальним заняттям, освітнім середовищем, питання для самоаналізу.

     Внутрішня система забезпечення якості освітньої діяльності КЗ НВК ім.С.О.Морозової дозволить адміністрації закладу постійно тримати «руку на пульсі», забезпечувати постійне і неухильне вдосконалення якості освітньої діяльності і якості освіти, а, отже, досягнути головної мети освітньої діяльності.                                          

Стратегія та процедури забезпечення якості освіти

1. Стратегія забезпечення якості освіти базується на наступних принципах:

- принцип цілісності, який полягає в єдності усіх видів освітніх впливів на здобувача освіти, їх підпорядкованості головній меті освітньої діяльності, яка передбачає всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації відповідальності, трудової діяльності та громадської активності;

- принцип відповідності Державним стандартам дошкільної та загальної середньої освіти;

- принцип розвитку, що виходить з необхідності вдосконалення якості освітнього процесу, відповідно зміни внутрішнього та зовнішнього середовища аналізу даних інформації про результативність освітньої діяльності;

- принцип відкритості інформації на всіх етапах забезпечення якості та прозорості процедур системи забезпечення якості освітньої діяльності.

2. Забезпечення якості освіти передбачає здійснення таких процедур і заходів:

- функціонування системи формування компетентностей здобувачів освіти;

- підвищення кваліфікації педагогічних працівників, посилення кадрового потенціалу закладу;

- забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу.

3. Система контролю за реалізацією процедур забезпечення якості освіти включає:

- самооцінку ефективності діяльності із забезпечення якості освіти;

- моніторинг якості освіти.

4. Завдання моніторингу якості освіти:

- здійснення систематичного контролю за освітнім процесом в КЗ НВК ім. С.О.Морозової;

- створення власної системи неперервного і тривалого спостереження оцінювання стану освітнього процесу;

- аналіз чинників впливу на результативність освітнього процесу, підтримка високої мотивації навчання;

- створення оптимальних соціально-психологічних умов для саморозвитку та самореалізації здобувачів освіти і педагогів;

- прогнозування на підставі об’єктивних даних динаміки й тенденцій розвитку освітнього процесу в КЗ НВК ім. С.О.Морозової.

5.Моніторинг у закладі здійснюють:

- директор та його заступники, вихователь-методист;

- засновник;

- органи  що здійснюють управління у сфері освіти;

- органи самоврядування, які створюються педагогічними працівниками, здобувачами освіти та батьками;

- громадськість

6. Основними формами моніторингу є:

- проведення контрольних робіт;

- участь учнів у міських, обласних  предметних олімпіадах, Всеукраїнських конкурсах ;

- перевірка документації;

- опитування, анкетування;

- відвідування навчальних занять, заходів.

У дошкільному підрозділі закладу:

- моніторинг і узагальнення його результатів за освітніми лініями Базового компоненту дошкільної освіти;

- відвідування занять, підсумкових  занять;

- перевірка документації.

    Педагогічні  працівники  дошкільного підрозділи закладу, здійснюючи моніторингові дослідження щодо рівня розвитку компетенцій дошкільників, використовують підготовлений інструментарій  (анкети,  кваліметричні  моделі,  діагностичні  карти),  оцінюють результативність освітнього процесу та виявляють фактори, що впливають на його ефективність. Результат моніторингу узагальнюється педагогічними працівниками в текстовому, табличному та графічному вигляді. Саме освітній моніторинг допомагає відстежити динаміку змін в освітній системі, спрямувати її розвиток на запланований результат.

Показниками ефективності освітнього процесу якості надання освітніх послуг є:

- % здобувачів освіти, які мають достатній і високий рівень компетентності;

- позитивна динаміка розвитку дітей, засвоєння  ними  вимог програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»;

- відповідність узагальнених показників результату освітньої  роботи (сформованість певного виду компетенцій) змісту освітніх ліній, визначених інваріантною складовою Базового  компонента  дошкільної  освіти;

- відповідність досягнень здобувачів освіти державним вимогам до рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини 6 (7) років, сумарного кінцевого показника набутих дитиною компетенцій перед її вступом до школи.

7. Критерії моніторингу:

- систематичність;

- об’єктивність;

- відповідність завдань змісту досліджуваного матеріалу;

- надійність (повторний контроль іншими суб’єктами);

-  гуманізм (в умовах довіри, поваги до особистості).

8. Очікувані результати

- отримання результатів стану освітнього процесу в закладі;

- покращення функцій управління освітнім процесом. накопичення даних для прийняття управлінських та тактичних рішень.

9. Підсумки моніторингу:

- підсумки моніторингу узагальнюються у схемах, діаграмах, висвітлюються аналітично – інформаційних матеріалах;

- за результатами моніторингу розробляються рекомендації, приймаються управлінські рішення щодо планування та корекції роботи;

- дані моніторингу можуть використовувати для обговорення на засіданнях методичних об’єднань вчителів, нарадах при директору, засіданнях педагогічної ради, педагогічних годинах (у дошкільному підрозділі).

10. Показники опису та інструментів моніторингу якості освіти

- кадрове забезпечення освітньої діяльності - якісний і кількісний склад, професійний рівень педагогічного персоналу;

- контингент здобувачів освіти;

-  психолого - соціологічний моніторинг;

- результати навчання здобувачів освіти;

- педагогічна діяльність;

- управління закладом;

- освітнє середовище;

- медичний моніторинг;

- моніторинг охорони праці та безпеки життєдіяльності;

- формування іміджу закладу.

Розділ 1. Розбудова внутрішньої системи забезпечення якості освіти

Система освітньої діяльності закладу   є динамічною, тому тільки постійний моніторинг може забезпечити її вдосконалення.

Закон України «Про освіту» (частина 3 статті 41) визначає, що внутрішня система забезпечення якості освіти має такі основні складові:

 • стратегія (політика) та процедури забезпечення якості освіти;

 • система та механізми забезпечення академічної доброчесності;

• оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання здобувачів освіти;

• оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної (науково-педагогічної) діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників;

• оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу;

• забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, в тому числі для самостійної роботи здобувачів освіти;

• забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління закладом освіти;

• створення в закладі інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування.

Запропоновані законом складові фактично утворюють чотири напрями внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти закладу:

1.Розвивальне середовище.

2. Система оцінювання освітньої діяльності здобувачів освіти.

3.Система педагогічної діяльності.

4.Система управлінської діяльності

Розбудова внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти складається з таких основних етапів:

1. Розроблення стратегії (політик) і процедур забезпечення якості освіти

Крок 1. Визначення компонентів внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти закладу

Підготовча робота: Обговорення з колективом необхідності розроблення та впровадження системи управління якістю у закладі.

Директор    інформує працівників закладу про запровадження системи управління якістю.

Діяльність із розбудови внутрішньої системи забезпечення якості має розпочинатися із визначення компонентів (вимог), за якими здійснюватиметься процес безперервного вдосконалення якості освітньої діяльності, критеріїв та індикаторів для їх оцінювання.

      КЗ НВК ім.С.О.Морозової застосовує підхід, запропонований МОН для оцінювання якості освітньої діяльності та управлінських процесів у закладі освіти, де виокремлено чотири напрями:

• Система управлінської діяльності

• Освітнє середовище

• Система педагогічної діяльності

• Система оцінювання освітньої діяльності здобувачів освіти.    

  Компоненти   внутрішньої системи забезпечення якості освіти :

• цілі та пріоритети розвитку закладу;

• тип закладу, місцезнаходження, умови діяльності;

• освітня програма.

Учасники розбудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти.

  Розбудова внутрішньої системи забезпечення якості – різнопланова, складна та змістовна робота, до якої   залучаються всі  учасники освітнього процесу, а також засновник. З колективом закладу  обговорюються цілі розбудови системи, вимоги, за якими визначається якість освітньої діяльності, методи збору інформації, правила і процедури забезпечення функціонування системи.

Крок 2. Розроблення документу про внутрішню систему забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти закладу

Процедури вивчення освітньої діяльності КЗ НВК ім.С.О.Морозової

    Процедури забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти визначаються закладом  і враховують специфіку його діяльності.

Основні  процедури вивчення якості освітньої діяльності в закладі:   

• система внутрішніх і зовнішніх моніторингів якості освітньої діяльності та якості освіти (моніторинг навчальних досягнень здобувачів освіти, моніторинг програмових вимог вихованців дошкільного підрозділу, моніторинг адаптації дітей у закладі, моніторинг наступності між дошкільним та початковим рівнями освіти);

• самооцінювання якості освітньої діяльності та якості освіти;

• система оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти;

• система моніторингу засвоєння програмових вимог дошкільників;

 • професійне зростання керівних та педагогічних працівників;

 • забезпечення публічності інформації про діяльність закладу (заклад визначає, яка інформація має бути оприлюднена та з якою періодичністю, крім тієї, що обов’язково має бути оприлюднена відповідно до статті 30 Закону України «Про освіту»);

• забезпечення академічної доброчесності у діяльності педагогічних працівників, здобувачів освіти та батьків;

• запобігання та протидія булінгу (цькуванню);

• інші політики і процедури, визначені закладом освіти.

 Вимоги, критерії та індикатори для самооцінювання  якості освітньої діяльності

  Кожен напрям містить відповідні компоненти (вимоги), які визначають якісне функціонування напряму та системи в цілому.

Мірилом для оцінювання виконання вимоги є критерій.

Для точного і надійного вимірювання системи неможливо обійтись без показників вимірювання, тобто індикаторів.

Методи збору інформації, інструменти та джерела отримання інформації

 Для вивчення якості освітньої діяльності у закладі використовуються такі методи збору інформації та інструменти

. Опитування:

• анкетування учасників освітнього процесу (педагогів, здобувачів освіти, батьків);

• інтерв’ю (з педагогічними працівниками, представниками учнівського самоврядування);

• фокус-групи (з батьками, учнями, представниками учнівського самоврядування, педагогами);

Вивчення документації:

• річний план роботи, протоколи засідань педагогічної ради, класні журнали тощо;

Моніторинг:

 • навчальних досягнень здобувачів освіти;

• педагогічної діяльності (спостереження за проведенням навчальних занять); • за освітнім середовищем (санітарно-гігієнічні умови, стан забезпечення навчальних приміщень, безпека спортивних та ігрових майданчиків, робота харчоблоку, вплив середовища на навчальну діяльність тощо);

Аналіз даних та показників, які впливають на освітню діяльність:

• система оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти;

 • підсумкове оцінювання учнів;

• фінансування закладу освіти;

• кількісно-якісний кваліфікаційний склад педагогічних працівників тощо;

 • інші інструменти, розроблені закладом освіти.

Для вивчення системи важливо чітко визначаються  джерела отримання інформації для кожного критерію. Це   ділова документація закладу  (класний журнал, статистичні звіти, протоколи, фінансові документи тощо), результати опитувань, висновки за результатами відвідувань навчальних занять тощо. У залежності від обраного джерела визначається метод дослідження та застосовується відповідний інструментарій  .

Крок 3. Затвердження та оприлюднення документу про внутрішню систему забезпечення якості освітньої діяльності і якості освіти                 Розроблена Стратегія (політики) та процедури виноситься на обговорення педагогічної ради КЗ НВК ім.С.О.Морозової, схвалюється на її засіданні та затверджується директором. Документ оприлюднюється на сайті закладу.         

Заклад  забезпечує, щоб працівники, зацікавлені особи були обізнані з:

• політикою та процедурами забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти та її цілями;

• своїм внеском у результативність забезпечення якості та з вигодами від поліпшення показників діяльності;

 • очікуваними результатами впровадження політики якості. Спираючись на затверджений документ, можливо розпочинається  процес вивчення освітньої діяльності закладу та оцінювання її рівня.

2. Вивчення і оцінювання (самооцінювання)

Призначення відповідальної особи із забезпечення якості освітньої діяльності і якості освіти та забезпечення оперативного керування процесом вивчення

     КЗ НВК ім.С.О.Морозової  визначає координаторами заступника директора з навчально-виховної роботи та вихователя – методиста   щодо  результативного запровадження внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти; створюються робочі групи, які будуть забезпечувати вивчення та оцінювання системи за кожним з напрямів. Систематично проводяться  навчання з відповідальними особами щодо визначення і аналізу відповідного компоненту системи забезпечення якості (наприклад, при вивченні педагогічної діяльності необхідно провести інструктаж з керівником методичного об’єднання або членами робочої групи щодо особливостей спостереження за проведенням навчальних занять).

 Самооцінювання

 КЗ НВК ім.С.О.Морозової обирає   варіант  само оцінювання відповідно до потреб, зокрема:

 1. Щорічне комплексне самооцінювання (за напрямами, які визначені у документі про внутрішню систему забезпечення якості).

2. Щорічне самооцінювання за певними напрямами діяльності і періодично – комплексне оцінювання ( 1 раз на 5 років).

3. Щорічне комплексне оцінювання за рівнями освіти (дошкільна і початкова).

Виходячи з того , що кожен із варіантів  має свої сильні та слабкі сторони:

Проводиться комплексне   вивчення і оцінювання освітньої діяльності та управлінських процесів КЗ НВК ім.С.О.Морозової 1 раз на 5 років. Це  дасть можливість прослідкувати динаміку якості освітньої діяльності через порівняння результатів вимірювання одного й того самого критерію впродовж певного проміжку часу, долучаючи до процесу оцінювання батьків, а за можливості – фахівців у сфері оцінювання якості, освітніх експертів.

 Під час вивчення окремих питань діяльності закладу  збирається інформація, яка є конфіденційною або містить персональні дані. Якщо  при оцінюванні діяльності педагогічних працівників виявлені проблеми, то вони потребують  вирішення їх шляхом індивідуальної роботи з цим працівником. Вивчення й оцінювання освітнього середовища має бути максимально публічним, із залученням усіх учасників освітнього процесу, представників місцевої громади, засновника.

Терміни   самооцінювання якості освітньої діяльності

 Тривалість, періодичність та етапи вивчення і оцінювання визначаються закінченим освітнім циклом – навчальним роком. Самооцінювання здійснюється впродовж навчального року, адже такі процедури освітньої діяльності, як атестаційний процес, вивчення стану викладання предметів, рівня реалізації освітніх ліній Базового компоненту дошкільної освіти, динаміка навчальних досягнень здобувачів освіти  чітко простежуються і можуть бути виміряними саме впродовж навчального року.

Динаміка окремих процесів може прослідковуватись впродовж довшого циклу, наприклад, реалізація окремих положень стратегії розвитку закладу освіти. Оцінювання освітнього середовища можна здійснити і у більш стислі терміни, ніж навчальний рік. Потрібно пам’ятати, що головне – не форма, а розбудова системи безперервного удосконалення якості освітньої діяльності.

 Узагальнення результатів вивчення освітньої діяльності КЗ НВК ім.С.О.Морозової та визначення рівня її якості

  Підходи до оцінювання: кількісний, описовий, комбінований

За результатами вивчення внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти ми можемо оцінити рівень якості освітньої діяльності. Заклад обирає три підходи до самооцінювання: кількісний, описовий і комбінований, тобто поєднання кількісного й описового. За необхідності описові характеристики  трансформується у кількісну шкалу, наприклад у кількість набраних балів.

До оцінювання вимоги «Організація педагогічної діяльності та навчання здобувачів освіти на засадах академічної доброчесності» застосовується як описовий, так і кількісний підходи в оцінюванні:

    Отже, для визначення рівня освітньої діяльності за даною вимогою можна використовувати, як кількісний, так і описовий підхід. Обидва підходи мають свої переваги і недоліки. Описовий підхід дає можливість всебічно і системно описати вимогу, згадавши про всі аспекти, які стосуються академічної доброчесності. За кількісного підходу використовуються лише ті аспекти, які можна виміряти кількісною шкалою. Так, за результатами опитувань можемо виміряти відсоток здобувачів освіти, які отримують інформацію від педагога  про принципи академічної доброчесності. Але дуже важко виміряти кількісною шкалою, скажімо, спонукання учнів до самостійної роботи, висловлювання власних думок тощо. З іншого боку, кількісний підхід дає можливість прослідкувати «додану вартість», тобто визначити не просто рівень освітньої діяльності, а приріст рівня її якості.

Рівні оцінювання якості освітньої діяльності

    Узагальнення результатів вивчення здійснюється в кінці навчального року. Заклад   визначає свій рівень освітньої діяльності:

• високий;

• достатній;

• рівень, що вимагає покращення;

• низький.

Рівень якості освітньої діяльності   визначається  за вимогами/ правилами (див. Додаток). За необхідності можна визначати загальний рівень освітньої діяльності закладу   

Звітування

   За результатами самооцінювання готуються висновки (які є складовою щорічного звіту про діяльність закладу) і визначаються шляхи вдосконалення освітньої діяльності (які стануть частиною річного плану роботи на наступний навчальний рік).

     Заклад освіти самостійно визначає структуру річного звіту про його діяльність (звіт керівника закладу).

Отримані результати вивчення внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності розглядаються  на засіданні педагогічної ради. Щорічний звіт оприлюднюється на сайті закладу .

3. Планування/визначення шляхів удосконалення

Визначені за результатами вивчення внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти, шляхи вдосконалення стають одним із джерел для розроблення річного плану роботи закладу. В результаті річний план роботи стає робочим функціональним документом, в якому плануються конкретні кроки для виправлення проблемних питань та підвищення якості освітньої діяльності.

Варіанти розгляду результатів самооцінювання

Передбачається два варіанти розгляду результатів самооцінювання в річному плані роботи: перший варіант – виявлені проблемні питання розглядати наскрізно (по всіх розділах); другий варіант – виділити окремий розділ за результатами самооцінювання в річному плані роботи – як план вдосконалення.

У плані роботи   виділяються  критерії та індикатори, за якими буде вивчена і вирішена конкретна проблема. Зокрема:

·        розгляд питання на засіданні педагогічної ради;

·         розгляд питання на засіданнях методичних об’єднань;

·         проведення семінарів або майстер-класів;  ٙ

·        для моніторингу якісних змін можна запланувати періодичні анкетування учнів (на початку навчального року і наприкінці).

За результатами самооцінювання  коригується  стратегія розвитку закладу  

На початку функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти і за рік до планового інституційного аудиту проводиться комплексне вивчення й оцінювання освітньої діяльності та управлінських процесів закладу. Це дає можливість прослідкувати динаміку якості освітньої діяльності через порівняння результатів вимірювання одного й того самого критерію впродовж певного проміжку часу.

Розділ 2. Методи збору інформації

     Для того, щоб оцінити стан справ за будь-яким аспектом освітньої діяльності КЗ НВК ім.С.О.Морозової , або для прийняття управлінського рішення, потрібно мати достатньо інформації. У процесі самооцінювання якості освітньої діяльності у закладі   використовуються такі методи збору інформації:

 • вивчення документації;

• спостереження;

• опитування.

 Вибір методу забезпечує отримання відповідної  інформації для всебічного вивчення того чи іншого аспекту діяльності закладу. Кожен із методів має свої особливості застосування та оброблення результатів.

1. Вивчення документації

Документація закладу ведеться у відповідності до законодавства, то її вивчення надає чималу кількість інформації для подальшого ухвалення управлінських рішень.

Наприклад, вивчення класного журналу для аналізу динаміки навчальних досягнень дасть додаткову інформацію щодо:

 • вивчення наступності;

• справедливості оцінювання;

• відвідування;

• особливості планування роботи вчителя.

Протоколи педагогічної ради надають інформацію про:

• відповідність ухвалених рішень стратегії розвитку закладу;

 • напрями професійного вдосконалення педагогів;

• системність роботи з питань адаптації здобувачів освіти до навчання.

2. Опитування

Опитування проводиться у наступних формах.

Анкетування

  Цей спосіб дозволяє дізнатися про ставлення учасників освітнього процесу до певних питань діяльності закладу освіти.

Види анкетування

Для використання пропонується три види анкет (див. Додаток):

• для анкетування педагогічних працівників;

• для анкетування здобувачів освіти;

• для анкетування батьків.

Анкети є комбінованими, бо містять запитання трьох видів:

• закриті (учасник анкетування обирає лише один або кілька варіантів відповідей із запропонованих);

• напівзакриті (окрім закритих варіантів, додається поле «інше», куди учасник може вписати свою відповідь, якщо або жоден із запропонованих варіантів його не задовольняє, або є необхідність пояснити вибір одного із варіантів);

 • відкриті (учасник вільно вписує свою відповідь на запитання).

Формування вибірки. Для отримання результатів, які допоможуть ефективно використати анкетування, велике значення має формування вибірки, тобто складу учасників опитування, яким будуть запропоновані анкети

В умовах КЗ НВК ім.С.О.Морозової можливе проведення  вибірки:

 • генеральна вибірка: учасниками опитування стають абсолютно всі представники певної групи (якщо це клас – то всі учні класу, якщо педагоги  – то всі педагоги ).

• вибірка за параметрами: учасниками опитування стають не всі, а лише певна частина із групи, яких організатор дослідження обирає за певними умовами (параметрами). Наприклад, 30% учнів та учениць класу та батьків саме цих учнів (щоб мати базу для порівняння).  

Поради щодо проведення анкетування

Мотивація учасників анкетування

Перед початком анкетування потрібно надати учасникам детальну та зрозумілу інструкцію щодо заповнення анкет, особливо акцентувавши, що в анкетах немає і не може бути «правильних» чи «неправильних» відповідей: нас цікавить саме ставлення учасника до поставленого запитання. Також важливо наголосити, що анкети є анонімними, і результати анкетування використовуватимуться виключно в узагальненому вигляді.

Можливі методи проведення анкетування

 Під час проведення анкетування та опрацювання його результатів необхідно враховувати наступне.

     Бажано, щоб анкетування проводив практичний психолог за затвердженими формами та процедурами. Форми проведення анкетування можуть бути бланкові або комп’ютерні. Бланковий метод потребує більше часу на оброблення результатів, оскільки потрібно вносити дані анкет до програми оброблення. Але такий метод дозволяє, дотримуючись умов анонімності (наприклад, заповнені анкети не здаються організатору, а вкидаються в скриньку), забезпечити однозначну ідентифікацію учасників опитування. Тобто, ми точно будемо знати, що в опитуванні взяли участь здобувачі освіти або їхні батьки саме цього класу – і кожен з них надав лише одну відповідь. Якщо проводити бланковим методом опитування батьків, то можна провести його або під час зборів (знов-таки, вкидаючи заповнені бланки з відповідями у скриньку), або передати анкети для заповнення вдома і повернути заповнені анкети через дітей.

  Другий варіант дозволяє охопити більшу кількість батьків, але треба мати на увазі, що не всі батьки повернуть анкети. Також для чистоти дослідження важливо забезпечити передавання та повернення анкет таким чином, щоб діти не бачили ані форму, ані, тим більше, відповідей батьків. Комп’ютерний метод опитування, коли учасники дистанційно вносять відповіді у певній програмі, дозволяє суттєво зменшити обсяг роботи із опрацювання результатів, але має суттєву проблему з тим, що ми не знаємо і не можемо знати, скільки відповідей надав кожен з учасників опитування. У такому випадку можливим рішенням може стати проведення одночасного опитування у комп’ютерному класі, коли його учасники заповнюють форми у присутності дослідника.

Індивідуальне та групове інтерв’ю

 Інтерв’ю як метод дослідження може бути індивідуальним (розмова) та груповим (фокус-група).

 Індивідуальне інтерв’ю

Цей формат надає можливість більш докладно дізнатися думки конкретної людини, її ставлення та оцінки ситуації. Наприклад, розмова з практичним психологом дозволить дізнатися про проблеми психологічного клімату у закладі та можливі варіанти покращення ситуації. Індивідуальне інтерв’ю може бути структурованим (учасник опитування лише відповідає на запитання інтерв’юера), неструктурованим (інтерв’юер задає лише тему – і вислуховує відповіді у довільній формі) або напівструктурованим (частину запитань ставить дослідник, частину відповідей надає у вільній формі учасник опитування).

Фокус-група

Цей формат проведення групового інтерв’ю дозволяє зробити те саме, але під час розмови на поставлену тему з групою осіб (зазвичай від 6 до 12). Окрім кількості учасників, фокус-група відрізняється від індивідуального інтерв’ю тим, що учасники спілкуються між собою, а модератор (організатор фокус-групи) спрямовує дискусію, щоб охопити заявлену теми та надати можливість висловитися всім учасникам.

3. Спостереження

Спостереження за освітнім середовищем ставить на меті зафіксувати, що саме є в наявності у закладі  – і чого не вистачає. Скажімо, ми можемо подивитися стан прибирання приміщень: чи чисто у кабінетах, рекреаціях, туалетах, групах. Чи достатньо облаштовані туалети для комфортного користування (кабінки з дверцятами, наявність мила, туалетного паперу)? Чи дизайн дошкільних і шкільних приміщень є достатньо функціональним, що варто змінити? Наскільки мотивуючим для навчання є освітнє середовище? Чи змінилась ситуація з дисципліною після запровадження Правил поведінки (на рівні закладу  або на рівні класів)? Головне для закладу  – визначитись, які саме питання необхідно дослідити. Що саме є актуальним для закладу, над якими питаннями заклад планує працювати у майбутньому.

Спостереження за освітнім середовищем  

Створюється  група для проведення спостереження, залучивши здобувачів освіти та батьків. У кожного   свої завдання і сфера відповідальності.   Учні можуть зібрати інформацію про оформлення навчальних приміщень, коридорів та рекреацій, наскільки інформативним і зручним є освітнє середовище та надати свої пропозиції щодо змін. Окрім інформативності такого залучення, подібна діяльність учнів допоможе сформувати відповідальне ставлення до середовища закладу. Представники батьківської громади закладу можуть провести огляд   харчоблоку (наявність санітарних книжок при цьому – обов’язкова). Представник керівництва школи і представник засновника – оглянути стан кабінетів, санітарних вузлів, спортивної та актової зали.  Особливу увагу слід приділити спостереженню за взаєминами учнів, за їхньою поведінкою під час перерв – можливо, таку роботу варто доручити представникам учнівського самоврядування, особливо якщо заклад хоче дізнатись, як вплинуло те чи інше нововведення на поведінку учнів.  

Тривалість процесу спостереження

Спостереження за тим, як харчуються учні, проводиться  у декілька етапів впродовж семестру. Спостереження за проведенням навчального заняття має відбуватись систематично впродовж року.

Спостереження за проведенням навчального заняття

Спостереження за проведенням навчального заняття допоможе закладу в оцінюванні якості педагогічної діяльності, системи оцінювання навчальної діяльності учнів та якості управлінських процесів.  

Поради щодо спостереження за навчальним заняттям

  Для того, щоб спостереження за проведенням навчального заняття було інформативним та результативним, необхідна своєрідна уніфікована форма для фіксування результатів спостереження. (пропоновану форму спостереження див. у Додатку).

Під час спостереження за проведенням навчального заняття потрібно звернути увагу на наступні особливості його проведення та педагогічні аспекти роботи вчителя:

1. Досягнення мети, завдань та очікуваних результатів навчального заняття

2. Розвиток і формування ключових компетентностей

Розвиток і формування ключових компетентностей є головним завданням навчального заняття. Розвиток ключових компетентностей має відбуватись на кожному занятті. Але зрозуміло, що під час проведення конкретного навчального заняття вчитель не зможе здійснювати розвиток в учнів оволодіння усіма ключовими компетентностями.

Тому визначають кілька ключових компетентностей, розвиток яких був помітний під час проведення навчального заняття.

 • Спілкування державною мовою.

• Спілкування іноземними мовами.

• Математична компетентність.

• Компетентності в природничих науках і технологіях.

• Інформаційно-цифрова компетентність.

• Уміння вчитися впродовж життя.

• Соціальні та громадянські компетентності.

• Ініціативність та підприємливість.

• Загальнокультурна грамотність.

• Екологічна грамотність і здорове життя.

3. Робота учнів під час проведення навчального заняття

4. Оцінювання діяльності учнів під час проведення навчального заняття

5. Наскрізність виховної складової навчального заняття

6. Використання інформаційно-комунікативних технологій, обладнання, засобів навчання.

7. Комунікація з учнями

8. Організація роботи з учнями з особливими освітніми потребами.

9. Домашнє завдання

Інформація про домашнє завдання, яке пропонується для виконання учнями, може стати важливим індикатором якості педагогічної діяльності. По перше, важливо прослідкувати обсяг домашнього завдання, його відповідність віковим можливостям учнів. Надмірний обсяг домашнього завдання – це порушення прав дитини та фактор, що може призвести до погіршення здоров’я. Разом з тим, домашнє завдання має бути спрямоване на розвиток ключових компетентностей, тобто має бути творчим, прикладним і цікавим для учнів. Наприклад, реалізація проєкту або дослідження. Не зовсім доречно пропонувати у домашньому завданні набір вправ на перевірку знань або читання та переказування параграфу підручника.

10. Запитання для співбесіди з педагогом за результатами відвіданого навчального заняття

За    підсумками навчального заняття проводиться інтерв’ю з педагогом , яке спрямовується переважно, на самоаналіз педагогом проведеного навчального заняття. Під час інтерв’ю простежуються  і визначаються такі уміння педагога:

·        робити самоаналіз, простежувати досягнення і недоліки проведеного заняття;

·        визначати рівень досягнення мети проведення навчального заняття;

·        визначати напрями вдосконалення своєї роботи.

Під час співбесіди ознайомлюються з календарним (календарно-тематичним) планом педагога, відповідністю його змісту Базовому компоненту дошкільної освіти в дошкільному підрозділі закладу чи  Державним стандартам початкової освіти в шкільному підрозділі закладу. Також важливо простежити використання ІКТ в освітньому процесі.

    Форми й методи роботи з дітьми, організаційні форми проведення навчального заняття педагог обирає самостійно. Головний результат будь-якого заняття – це розвиток оволодіння дітьми ключовими компетенціями на основі педагогіки партнерства та особисто орієнтованому підході.

Розділ 3. Напрями самооцінювання якості освітньої діяльності

Напрям 1. Освітнє середовище закладу  

Вимога/правило

1.1.          Забезпечення комфортних і безпечних умов освітнього процесу та праці

 Крітерій 1.1.1. Приміщення і територія закладу є безпечними та комфортними для організації  освітнього процесу та праці

Кроки для вивчення освітнього середовища  на предмет безпечності та нешкідливих умов

1.     Оглянути територію та приміщення закладу:

·        чи улаштування території закладу та розміщення будівель, приміщень,        споруд, обладнання є раціональним і безпечним?

• чи територія огороджена (за можливості), чи є доступ для стороннього автотранспорту, чи немає на території закладу «схованок» – де вихованці  можуть залишитися без нагляду дорослих ?

• чи є облаштування спортивних та ігрових майданчиків для дошкільників і учнів початкової школи, навчальних зон є безпечними для дітей (справність інвентарю, відсутність ям, пошкоджень покриття та інших загроз травмування для дітей)?

• чи озеленення території є достатнім?

• чи приміщення початкової школи (навчальні кабінети, допоміжні приміщення, туалетні кімнати) відокремлені;

 • чи не створює облаштування приміщень закладу загрози травмування вихованців та працівників (неслизька підлога, належним чином

встановлені меблі у навчальних кабінетах, незагромаджені коридори,

сходові клітини та рекреації);

2. Проаналізувати, чи режим прибирання забезпечує чистоту та охайність місць спільного користування, коридорів та навчальних приміщень, спортивної зали чи дотримується режим провітрювання приміщень.

3. Оглянути туалетні кімнати, на предмет відповідності санітарним умовам та облаштуванню усім необхідним (відокремлені кабінки з дверима, вода, мило, папір, рушники тощо).

4. Оглянути приміщення для приготування їжі (дотримання режиму зберігання продуктів та готових страв).

5. Проаналізувати дотримання санітарно-гігієнічних вимог щодо:

·        водопостачання , водовідведення та опалення;

 •   температурного режиму у приміщенні закладу;

•    рівня освітлення (потребує допомоги відповідних фахівців);

•    забезпечення питного режиму (кулери, кип’ячена вода);

·      забезпечення раціонального використання приміщень і комплектування мережі груп і класів (з урахуванням чисельності здобувачів освіти, їх особливих освітніх потреб, площі приміщень).

6. Вивчити, чи проводиться у закладі робота з вихованцями  щодо дотримання гігієнічних вимог (наприклад, наявність інформаційних плакатів/стендів, бесіди, актуалізація питань гігієни на уроках основ здоров’я тощо).

Для комфортного перебування у закладі важливий дизайн середовища, якість якого має безпосередній вплив на мотивацію до навчання.  

Дотримування принципів в оформленні та облаштуванні приміщень закладу

• Гнучкість дизайну. В оформленні навчальних кабінетів це може проявлятись у зосередженні уваги не на робочому місці вчителя та класній дошці, а на учневі. Гнучкість дизайну забезпечується через мобільні робочі місця для індивідуальної, групової та колективної роботи (не лише столи та стільці, але й пуфи, килимки для сидіння тощо, звісно, якщо площа навчального приміщення дозволяє) та створює можливості для швидкої зміни конфігурації освітнього середовища , форм роботи під час заняття.

   Поділ навчального кабінету початкової школи на осередки для різних видів роботи та відпочинку учнів (осередки навчання, читання, зберігання наочності та навчальних матеріалів, експозиції, робоче місце вчителя тощо).

• Ергономічні меблі (меблі різних ростових груп, наявність підставок для приладдя на стільниці, заокруглені кути стільниць, спинок та сидінь).

• Відсутність надлишкового нагромадження. Перевага надається легким полицям замість нагромадження масивних меблів. Речі, які не використовуються в освітньому процесі, не повинні нагромаджуватись у навчальних кабінетах.

• Незагромаджені вікна (високі вазони, нагромадження речей, книг, масивні штори тощо).

• Дотримання балансу у візуальній стимуляції (розумне використання кольорів, картинок, наочності).

Уникнення зайвого візуального шуму (наприклад, поєднання візерунчастого лінолеуму та шпалер з малюнками). Допускається фарбування стін в 1-2 кольори, при чому яскравими можуть бути окремі елементи меблів, які не відволікатимуть увагу і гармонуватимуть із кольором стін.

• Використання поверхні стін. Крім розміщення інформаційних матеріалів, їх можна використовувати для занотовування необхідної інформації учнями (є спеціальні плівки для цього), учнівських малюнків, творчих робіт. Стіни класу можуть стати своєрідним учнівським портфоліо. Таке використання простору демонструє, що клас належить усім учням.

• Наявність місць для відпочинку дітей під час перерв (місця для сидіння, настільних ігор тощо).

• Облаштовані місця для роботи та відпочинку педагогів, які можуть бути і в навчальних кабінетах, і в учительській кімнаті.

Оцінка виконання критерію

·Чи використовують педагоги можливості просторової організації в процесі навчання?

·Чи дозволяють умови, обладнання навчальних кабінетів гнучко використовувати простір під час освітнього процесу?

• Чи подобається вихованцям облаштування території?

·Чи враховується їхня думка при облаштуванні освітнього простору?

·Чи є місце для рухливих ігор та спокійного відпочинку?

• Чи створені персональні робочі місця та місця для відпочинку педагогів? Методи збору інформації

• Спостереження (за освітнім середовищем).

• Опитування (анкетування учасників освітнього процесу);

·     групове інтерв’ю (фокус-група) з учасниками освітнього процесу).

Критерій 1.1.2. Заклад  забезпечений навчальними та іншими приміщеннями з відповідним обладнанням, що необхідні для реалізації освітньої програми

  Необхідною умовою для здійснення якісного освітнього процесу є наявність у закладі необхідних приміщень та засобів навчання. Оптимальна кількість приміщень та їх площі визначаються проектною потужністю закладу.  Розподіл приміщень за функціональним призначенням або зміна способів їх використання належить до компетенції керівника закладу.

Функціональні групи приміщень у закладі:

·     групові кімнати;

 • навчальні (навчальні кабінети);

• фізкультурно-спортивні;

 • музичні  зали;

 • бібліотека;

• приміщення харчоблоку;

• адміністративні;

• спеціалізовані (кабінети психолога, соціального педагога, логопеда, завуча, методичні кабінети тощо);

• допоміжні та підсобні (вестибюль, санвузли).

Навчальні кабінети обладнуються з урахуванням санітарно-гігієнічних вимог та вимог охорони праці і безпеки життєдіяльності (особливо стосується спортивної зали). Для забезпечення формування ключових компетентностей (зокрема, здатності спілкуватися іноземними мовами, інформаційно-комунікаційної), компетентностей у галузі дизайн мистецтва, важливо забезпечити відповідне обладнання для відповідних кабінетів, кабінету інформатики. Групові кімнати,  класи  початкової школи мають бути забезпечені наочно-дидактичним матеріалом – демонстраційним та для індивідуальної/ групової роботи учнів, який виготовлений з безпечних та якісних матеріалів.

Оцінка виконання критерію

• Чи наявні у закладі усі групи приміщень, що передбачені відповідними будівельними та санітарними нормами та необхідні для реалізації освітньої програми закладу?

 • Чи відповідає кількість вихованців закладу проектній потужності будівлі?

• Чи забезпечує обладнання групових кімнат, класів, навчальних кабінетів, реалізацію освітньої програми закладу?

• Чи наявне навчальне обладнання для виконання освітньої програми закладу?

Методи збору інформації

• Спостереження (за освітнім середовищем).

 • Вивчення документації (освітня програма, технічний паспорт закладу).

• Опитування (анкетування педагогічних працівників).

Критерій 1.1.3. Здобувачі освіти та працівники закладу обізнані з вимогами охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки, правилами поведінки в умовах надзвичайних ситуацій і дотримуються їх

Однією з умов безпечного освітнього середовища – знання та дотримання вихованцями й працівниками закладу вимог охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки. Відповідальність керівника закладу – створити умови для відповідного навчання та забезпечення належного рівня пожежної безпеки та дотримання вимог щодо охорони праці. У центрі уваги керівника є такі основні питання.

Основні складові належного рівня пожежної безпеки:

• забезпечення закладу первинними засобами пожежогасіння;

 • обладнання приміщень засобами автоматичної пожежної сигналізації;

• наявність та належний стан пожежних виходів, незахаращеність шляхів евакуації;

• занулення і заземлення електрообладнання, яке використовується;

 • справність ізоляції електричної проводки;

• обізнаність вихованців та персоналу закладу із правилами пожежної безпеки.

Важливо, щоб заходи із ознайомлення з правилами пожежної безпеки проводилися з урахуванням вікових особливостей вихованців.

·        Для дітей бажано проводити заняття в ігровій формі, під час яких діти мають засвоїти правила поведінки в умовах надзвичайних ситуацій, дізнатись про пожежників та їхню роботу.

·        Також регулярно проводити інструктажі щодо шляхів евакуації та користування протипожежними засобами.

При забезпеченні у закладі належного рівня дотримання вимог щодо охорони праці та безпеки життєдіяльності необхідно забезпечити

: • чіткий розподіл повноважень з охорони праці серед керівництва закладу;

• облаштування навчальних кабінетів, спортивних залів, відповідно до правил вимог охорони праці та безпеки життєдіяльності;

 • контроль за безпечним використанням навчального обладнання;

• регулярні інструктажі з охорони праці, безпеки життєдіяльності як серед учнів, так і працівників під час проведення уроків (практичних занять) з інформатики, фізичної культури;

• контроль за виконанням правил, дотримання безпеки при використанні обладнання, спортивного інвентаря тощо.

Оцінка виконання критерію

• Чи проводяться належним чином інструктажі, тренінги та інші заходи щодо пожежної безпеки, безпеки життєдіяльності?

• Чи ведеться у закладі вся необхідна документація з охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки, поведінки в умовах надзвичайних ситуацій, відповідно до вимог законодавства?

• Чи обізнані вихованці з правилами поведінки в умовах надзвичайних ситуацій?

• Чи знають вихованці  шляхи евакуації та де знаходяться пожежні виходи, засоби пожежогасіння?

 • Чи знають педагоги послідовність дій при виникненні пожежі чи інших надзвичайних ситуацій, правил охорони праці та безпеки життєдіяльності?

Методи збору інформації

• Вивчення документації (журнали реєстрації інструктажів з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, журнал реєстрації осіб, потерпілих від нещасних випадків).

• Опитування (анкетування учнів, педагогів).

Критерій 1.1.4. Працівники обізнані з правилами поведінки в разі нещасного випадку зі здобувачами освіти та працівниками закладу чи раптового погіршення їх стану здоров’я і вживають необхідних заходів у таких ситуаціях

     Шкільний травматизм посідає третє місце після побутового та вуличного . Виокремлюють три основні групи причин шкільного травматизму

 1. Поведінка дітей, яка пов’язана з недостатнім рівнем координації рухів, недостатністю знань про небезпеку, про можливі наслідки своїх дій тощо. У віковому аспекті найбільш травмонебезпечним вважається вік від 6 до 12 років, що пов’язано з підвищеною емоційністю дітей у цей період і недостатньо розвиненою у них здатністю до самоконтролю.

 2. Дії однолітків під час гри, спортивних змагань, жартів тощо.

3. Травмонебезпечні ситуації, спричинені дорослими – неналежний догляд за дітьми, порушення правил безпеки тощо.

 Випадки дитячого травматизму найчастіше трапляються на заняттях та уроках фізичної культури, трудового навчання, а також під час перерв, у класах, коридорах та на пришкільній території.

Питання, які є предметом постійної уваги керівника закладу та працівників:

 • безпечність території та обладнання ігрових і спортивних майданчиків (неушкодженість покриття спортивних та ігрових майданчиків, відсутність ям, справність обладнання, відсутність отруйних, колючих рослин);

• безпечність приміщень закладу (незахаращеність коридорів, маркування на сходах і перилах);

 • справність інвентарю та меблів;

• дотримання педагогами та іншими працівниками закладу правил і вимог щодо охорони праці та безпеки життєдіяльності на уроках та заняттях;

• знання та вміння педагогічних працівників надавати першу (домедичну) допомогу;

• постійна профілактична робота з вихованцями.

Усі працівники закладу мають знати та дотримуватись визначеного законодавством алгоритму дій у разі нещасного випадку або травмування учасників освітнього процесу

Алгоритм дій керівника закладу у разі нещасного випадку

Педагогічні працівники повинні володіти знаннями та навичками з надання домедичної допомоги. Керівник закладу повинен сприяти проходженню навчання з надання першої (домедичної) допомоги для педагогів (наприклад, онлайн-курси).

Оцінка  виконання критерію

 • Чи проводяться у закладі навчання/інструктажі педагогів з питань надання домедичної допомоги, реагування на випадки травмування або погіршення самопочуття дітей під час освітнього процесу?

 • Чи ведеться у закладі вся необхідна документація щодо реагування на нещасні випадки, травмування учасників освітнього процесу відповідно до вимог законодавства?

 Методи збору інформації

• Опитування (анкетування батьків, педагогічних працівників)

Критерій 1.1.5. У закладі створюються умови для харчування здобувачів освіти і працівників

 Якісне і здорове харчування дітей – одна із умов здоров’я, розвитку та успішного навчання дітей. Освітній заклад, в якій дитина проводить більшу частину свого часу, має дбати про забезпечення умов для якісного і здорового харчування, а також формувати у вихованців стійкі навички здорового харчування.

     Заклад самостійно організовує харчування вихованців  відповідно до Інструкції з організації  харчування дітей у дошкільних навчальних закладах та рекомендацій МОН щодо організації харчування учнів закладів загальної середньої освіти

Сфери відповідальності в організації харчування у закладі

    Щоб створити у закладі умови для здорового, якісного харчування, керівник та  уповноважена ним особа  постійно контролюють:

 • належний матеріально-технічний стан харчоблоку та приміщень де споживається їжа;

• дотримання санітарно-гігієнічних вимог у приміщеннях, де готується та споживається  їжа;

 • засвідчення підписом керівника щоденного меню;

 • щоденний контроль за якістю продуктів, що надходять до харчоблоку, умовами їх зберігання, дотримання термінів реалізації і технології виготовлення страв;

• затвердження примірного 2-тижневого меню і контроль за фактичним його виконанням ;

 • дотримання санітарно-протиепідемічного режиму на харчоблоці та проходження обов’язкових медичних оглядів працівниками харчоблоку. Організація умов для отримання здорового харчування вихованцями закладу є важливою частиною роботи керівника.

Завдання закладу – не лише створити належні умови для харчування, а й докласти зусиль, щоб дітям хотілося харчуватися у закладі

Формування навичок здорового харчування належить сім’ї, але саме в закладі    формується  розуміння, що таке здорове харчування.

Кроки які необхідні для створення умов здорового харчування:

 • організувати зручний режим харчування для всіх вихованців закладу;

 • розробити двотижневе меню, яке враховує рекомендації МОЗ щодо здорового харчування у закладах освіти, пропонує дітям смачні та апетитні страви;

• регулярно проводити моніторинг стану справ, запрошувати батьків до контролю за харчуванням у закладі;

. • цікавитись думкою дітей, батьків, працівників закладу щодо покращення умов харчування, змін у меню;

 • звертатись до теми здорового харчування на заняттях, уроках, позакласній роботі.

Оцінка виконання критерію

• Яка частка учнів від загальної кількості учнів харчується у закладі?

• Чи подобається учням їжа, що пропонується у НВК? Що саме вони хотіли б змінити?

• Чи харчуються у закладі педагоги і яка їхня думка щодо якості харчування? • Яка думка батьків щодо якості харчування, меню, умов для споживання їжі? Методи збору інформації

• Спостереження (за освітнім середовищем).

 • Опитування (анкетування учнів, педагогів, батьків).

Критерій 1.1.6. У закладі створюються умови для медичного обслуговування здобувачів освіти

1.1.6.1.           У закладі  наявний медичний кабінет із відповідним обладнанням. Ведення документації  з питань медичного обслуговування здобувачів освіти здійснюється відповідно до вимог законодавства.

1.1.6.2.           В КЗ НВК ім.С.О.Морозової  медичне обслуговування здобувачів освіти  здійснюється відповідно до вимог Порядку медичного обслуговування  дітей у дошкільних навчальних закладах  та Порядку здійснення медичного  обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

1.1.6.3.           Постійний медичний супровід здобувачів освіти закладу  здійснюється старшими медичними сестрами, у разі потреби  надається невідкладна медична допомога.

1.1.6.4.           У закладі  дотримується  протиепідемічний  та повітряно-тепловий режим

1.1.6.5.           Проводиться санітарно-просвітницька робота з усіма учасниками освітнього процесу з питань здорового способу життя, загартування, раціонального харчування.

   Критерій 1.1.7. У закладі створюються умови для безпечного   використання мережі Інтернет, в учасників освітнього процесу формуються навички безпечної поведінки в Інтернеті

     Використання Інтернет-ресурсів – один із інструментів для навчання та викладання, однак він може створювати серйозні ризики для користувачів, якщо не дбати про безпечний доступ до мережі та не дотримуватись правил користування нею.

Є кілька видів небезпек, з якими можуть зустрітися учні при користуванні мережею і які необхідно враховувати у політиці закладу:

• зміст (доступ до інформації, яка не призначена для дітей відповідного віку); • поведінка (пропонування дій, які можуть загрожувати безпеці дітей, шахрайство);

• небезпечні контакти (спілкування через чати, файлообмінники, месенджери). Аби уникнути таких ризиків, заклад має сформувати власну політику щодо безпечного користування мережею Інтернет, яка передбачає:

• наявність контент-фільтрів;

• наявність антивірусних програм та їх вчасне оновлення;

• користування Інтернет ресурсами під час навчальних занять під наглядом педагогів;

• моніторинг шкільних ресурсів (веб-сайт, сторінки у соціальних мережах) на предмет розміщення на них несанкціонованої інформації;

• забезпечення і педагогів, і учнів навчанням щодо безпечного користування мережею Інтернет. Інформаційно-цифрова компетентність має стати наскрізною в усіх предметах та курсах освітньої програми закладу;

• збереження персональних даних учасників освітнього процесу. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 2 статті 32 Конституції України). Таким чином, за загальним правилом перед зйомкою та розміщенням фото- чи відеоматеріалів закладом освіти, наприклад, на своєму веб-сайті, слід отримати дозвіл на це від батьків чи інших законних представників дитини (бажано у письмовій формі).

Проте такий дозвіл не потрібен у разі:

·        проведення заходів публічного характеру у закладі та відсутності прямої заборони батьків, інших законних представників дитини на зйомку та розміщення матеріалів (частина 1 та 3 стаття 307 Цивільного кодексу України);

·        здійснення зйомки та розміщення матеріалів в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 2 статті 32 Конституції України);

·        якщо відзняті матеріали не дають можливості ідентифікувати особу дитини (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Kahn vs. Germany від 17 березня 2016 року).

У КЗ НВК ім.С.О. Морозової заняття та уроки із використанням комп’ютерів проводяться відповідно до санітарних вимог.

У закладі розробляються  правила користування мережею Інтернет для учнів:

• використання інтернет ресурсів виключно з навчальною метою;

 • заборона відвідування сайтів, які містять непристойну, заборонену, нелегальну інформацію, насильство тощо;

• використання інформації з інтернет ресурсів має містити посилання на джерело (дотримання принципів академічної доброчесності);

• заборона зберігання, поширення інформації, яка містить персональні дані, крім випадків, визначених законодавством;

• заборона поширення інформації, що може образити інших осіб або заподіяти їм шкоду.

Оцінка виконання критерію

 • Чи забезпечують наявні фільтри, антивірусні програми та інші заходи безпечний доступ до мережі Інтернет?

 • Чи отримують педагоги достатньо інформації/навчання щодо питань безпеки дітей в Інтернет?

 • Чи захищені бази персональних даних учасників освітнього процесу?

• Чи розглядаються питання безпечного користування Інтернет під час проведення навчальних занять та бесід з учнями в позаурочний час?

Методи збору інформації

 • Опитування (анкетування учнів, вчителів, батьків).

• Спостереження (моніторинг веб-сайту, інших інформаційних ресурсів закладу).

Критерій 1.1.8. У закладі застосовуються підходи для адаптації та інтеграції здобувачів освіти до освітнього процесу, професійної адаптації працівників

Напрацювання підходів до адаптації та інтеграції вихованців до освітнього процесу закладу   базується на принципах:

• наступності ланок освіти;

• залучення усіх учасників освітнього процесу (здобувачів освіти, батьків, педагогічних працівників) до адаптаційних заходів.

Потребує адаптації до освітнього процесу:

 • діти раннього віку, новоприбулі діти дошкільних груп, учні 1-х  класів, новоприбулі учні будь-яких класів, учні з особливими освітніми потребами, учні соціально вразливих груп тощо;

• педагоги: при влаштуванні на роботу, під час змін у освітній політиці (прийняття нового законодавства, освітніх стандартів тощо);

 Вимога/правило

1.2. Створення освітнього середовища, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації

 Критерій 1.2.1. Заклад планує та реалізує діяльність щодо запобігання будь-яким проявам дискримінації, булінгу та протидії цим проявам

Політика запобігання булінгу у закладі є комплексною і охоплює усіх учасників освітнього процесу. Кожен працівник закладу ознайомлені та дотримуються  вимог нормативно- правових документів щодо виявлення ознак булінгу , іншого насильства та запобігання йому. Має знати про антибулінгову політику закладу   та неухильно дотримуватись правил та процедур нею встановлених.

Алгоритм  вироблення  антибулінгової політики у закладі

1. Вивчення ситуації

Вивчення ситуації   відбувається  наступними кроками:

• аналіз звернень, що надходять до практичного психолога, керівника закладу;

• анкетування учасників освітнього процесу з метою виявлення основних чинників, що негативно впливають на психологічний комфорт та безпеку у закладі;

 • аналіз чинників, які найчастіше провокують булінг (цькування) у закладі (наприклад, особливості контингенту учнів – соціально-економічні становище сімей, етнічний склад). Аналіз ситуації у закладі освіти є невід’ємною складовою діяльності з попередження насильства щодо дітей, адже лише його основі можна здійснювати відповідні заходи запобігання ситуації та розв’язання проблем  закладу;

 • проведення циклу тренінгів для формування єдиного бачення проблеми насильства, з’ясування потреб дітей і знаходження компромісу між індивідуальними й спільними потребами, визначення обов’язків закладу щодо попередження насильства серед дітей. Набуті знання та навички допоможуть створити сприятливий клімат для провадження системної роботи щодо попередження насильства в закладі.

2.       Створення робочої групи

Для формування антибулінгової політики у закладі створюється робоча група у складі представників керівництва закладу, педагогічного колективу, батьківської громадськості, практичного психолога (соціального педагога), представника учнівського самоврядування.

 3. Розроблення Плану заходів для запобігання булінгу (цькуванню) та будь-яким іншим проявам насилля

Закон України «Про освіту» покладає на керівника закладу зобов’язання затвердити та оприлюднити План заходів із протидії булінгу. План містить:

• Створення безпечного освітнього середовища:

• безпечний фізичний простір: заходи з адаптації будівлі та приміщень для забезпечення можливості ними користуватись усім учасникам освітнього процесу без дискримінації через фізичні можливості; постійне спостереження за поведінкою учнів під час перерв, безпечний доступ до мережі Інтернет тощо);

• безпечне емоційно-психологічне середовище: розвиток в учасників освітнього процесу соціально-емоційної грамотності, толерантності, прийняття різноманітності, вмінню співпрацювати, навичок ненасильницької комунікації тощо.

• Інформаційно-просвітницькі заходи (лекції, тренінги тощо).

• Навчання педагогів (спектр тем і напрямів найрізноманітніший: від формування громадської компетентності до соціально-емоційної грамотності, поглиблення знань щодо методик запобігання виникненню насильства у дитячому колективі або ранніх ознак його виявлення тощо.

• Чітко і доступною мовою прописаний:

• порядок звернення щодо булінгу чи інших видів насильства;

• алгоритм дій для педагогів, інших працівників закладу та адміністрації у випадку виявлення фактів булінгу(цькування).

Наприклад, у випадку виявлення факту булінгу (або загрози його виникнення) порядок дій може бути таким:

 • інцидент розглядається одразу працівником, який став очевидцем, або до кого надійшло звернення з приводу булінгу;

 • заклад освіти надає підтримку особі, яка стала жертвою булінгу, забезпечуючи припинення будь-яких дій, які можуть створювати фізичний та психологічний тиск;

• заклад  повідомляє батькам;

• представник керівництва спілкується з усіма сторонами конфлікту;

• за необхідності застосовують дисциплінарні заходи, які передбачені Статутом або іншими дисциплінарними документами/політиками КЗ НВК ім.С.О.Морозової;

• практичний психолог працює з ініціатором/ініціаторами та свідками випадку булінгу.

 4. Ознайомлення усіх учасників освітнього процесу з антибуліговою політикою та її складовою – Планом заходів із протидії булінгу (цькуванню) 5. Схвалення документу рішенням педагогічної ради, затвердження керівником закладу та оприлюднення.

Важливі принципи побудови антибулінгової політики закладу:

1. Антибулінгова політика є частиною інших політик та спирається на положення таких документів закладу, як Статут, Правила поведінки тощо та відповідає чинному законодавству (стаття 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

2. Антибулінгова політика стосується кожного у закладі.

Засади антибулінгової політики:

 • будь-які прояви булінгу (цькування) є неприпустимими;

 • кожен має почуватися захищеним;

 • надання підтримки усім працівникам закладу для створення ними позитивної атмосфери задля попередження булінгу (цькування);

• будь-які прояви булінгу будуть розглядатися дуже уважно та серйозно;

• постійний моніторинг виконання та регулярний перегляд антибулінгової політики;

• успішність виконання антибулінгової програми – це питання кожного  працівника закладу.

3. Антибулінгова політика - це співпраця з територіальними органами Національної поліції, службою у справах дітей тощо.

 4. Батьки або їх законні представники приймають активну участь у побудові антибулінгової політики закладу.

В цьому аспекті необхідно:

• розробити інструкції для батьків, які допоможуть у виявленні ознак того, що їхня дитина стала жертвою/ініціатором чи свідком булінгу (цькування);

• проводити інформаційно-просвітницькі заходи для батьків.

Оцінка  виконання критерію

• Чи сформована у закладі антибулінгова політика? Що знають про неї учасники освітнього процесу?

• Чи оприлюднено План запобігання булінгу (цькуванню) і чи виконуються заплановані заходи? Чи охоплюють вони усі аспекти життя закладу?

 • Чи знають педагоги, керівництво, як діяти у випадку виявлення булінгу (цькування)?

• Чи залучались представники територіального органу (підрозділу) Національної поліції до розроблення Плану заходів, інформаційно-просвітницької роботи з учасниками освітнього процесу?

 • Чи проводяться інформаційні заходи для батьків щодо пропусків занять, профілактики насильства у дитячому колективі, кібербулінгу тощо?

Методи збору інформації

• Опитування (анкетування учасників освітнього процесу, інтерв’ю з практичним психологом).

 • Спостереження (за освітнім середовищем).

Критерій 1.2.2. Правила поведінки учасників освітнього процесу в КЗ НВК ім.С.О.Морозової  забезпечують дотримання етичних норм, повагу до гідності, прав і свобод людини

    До вироблення правил поведінки залучаються всі учасники освітнього процесу, дотримуючись принципу взаємоповаги та мотивації позитивної поведінки.  

Алгоритм вироблення правил поведінки у закладі:

1. Встановлення «очікувань» щодо поведінки учасників освітнього процесу (створюємо ідеальну модель поведінки для усіх учасників освітнього процесу).

2. Розроблення правил (важливо забезпечити позитивну поведінкову мотивацію).

3. Ознайомлення з правилами поведінки учасників освітнього процесу, обговорення їх і, за потреби, коригування.

4. Затвердження правил.

5. Оприлюднення. Правила поведінки мають бути побудовані на позитивному сприйнятті і, за можливості, не містити заборон чи опису покарань. Однак при розробленні формулювань правил поведінки треба враховувати, яких аспектів життя закладу вони стосуються. Адже питання безпеки потребують більш точних формулювань, у той час як правила, що стосуються поведінки та взаємодії у школі (або класі), можуть бути сформульовані більш широко

Приклад формулювання правил, що стосуються безпеки у закладі:

• Заклад освіти – територія, на якій не місце для зброї, вибухових або вогненебезпечних предметів та речовин; спиртних напоїв, наркотичних речовин, сигарет (електронних – також); шокерів, газових балончиків, ножів та інших небезпечних предметів.

Приклад формулювань правил, що стосуються поведінки та взаємодії у закладі

Висловлюй свої погляди, не зачіпаючи та поважаючи гідність і почуття інших людей;

Пам’ятка при розробці правил поведінки у школі:

1. Список правил не повинен бути занадто довгим.

2. Правила мають бути такими, щоб їх легко було запам’ятати.

3. Позитивність формулювань.

4. Якомога загальніші формулювання (які можна наповнювати новим змістом разом з учнями, таким чином приймаючи їх і засвоюючи).

Основні розділи у загальних правилах

Ми – у безпеці. Містить правила щодо фізичної та психологічної безпеки і може умовно стосуватися таких аспектів:

• бійки, штовхання;

• булінг (цькування);

• дотримання правил безпеки (пожежна безпека, правила вимог охорони праці та безпеки життєдіяльності під час занять);

• безпечне використання навчального та спортивного обладнання.

 Ми – ввічливі:

• ввічливо розмовляємо;

• чуємо вчителя;

• поводимось так, щоб чути своїх товаришів;

 • піклуємось про те, що нас оточує (НВК, навчальні кабінети, книги, меблі тощо).

Ми – старанні і наполегливі у навчанні:

 • організаційні питання роботи закладу;

• самоорганізація;

 • робота на уроках та з домашніми завданнями.

Формулювання які є  вдалими при розробленні правил поведінки:

 • серйозно ставитися до навчання;

• поважати цінності НВК;

 • висловлювати свої погляди, не зачіпаючи гідності і почуттів інших людей; • проявляти повагу до старших, піклуватися про молодших;

• учні й педагоги звертаються один до одного шанобливо.

Формулювання які є неприпустимими при розробленні правил поведінки:

• все, що починається із слова «забороняється»;

 • урок вважається закінченим після того, як вчитель оголошує про це;

• категорично заборонено самовільно розкривати вікна, сидіти на підвіконнях чи виглядати у відкриті вікна.

     Поряд із загальношкільними правилами поведінки рекомендується розробляти правила поведінки для кожного класу. Останні дослідження PISA показують, що кращий поведінковий клімат у класі сприяє досягненню вищих результатів у навчанні . Головна умова – правила класу мають розроблятися учнями класу спільно.

Оцінка виконання критерію

• Чи розроблені правила поведінки для всіх учасників освітнього процесу?

• Чи ознайомлені учасники освітнього процесу з правилами поведінки?

• Чи є правила поведінки у закладі дієвими і функціональними?

 • Чи проводить заклад моніторинг того, як змінюється динаміка порушень правил поведінки учнями?

 Методи збору інформації

• Опитування (анкетування учасників освітнього процесу).

• Спостереження (за освітнім середовищем).

 Критерій 1.2.3. Керівник та заступники керівника (далі – керівництво) КЗ НВК ім.С.О.Морозової, педагогічні працівники протидіють булінгу (цькуванню), іншому насильству, дотримуються порядку реагування на їх прояви

Права та обов’язки педагогічних працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу: повідомляти керівництво закладу про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування) (частина 2 статті 54 Закону України «Про освіту»).

В умовах, коли зміни до законодавства вже прийняті і серед обов’язків керівника закладу є створення безпечного освітнього середовища та протидія булінгу, потрібно звернути увагу на таке:

• Які запитання мають ставити педагоги, щоб вчасно діагностувати ознаки булінгу?

• Як попередити виникнення булінгу і як створити безпечне середовище та комфортну атмосферу?

 • Як діяти та яку підтримку надати учням, коли випадки булінгу трапилися в дитячому колективі?

Саме відповіді на ці та багато інших подібних запитань педагоги мають шукати через навчання. На сьогодні, окрім різноманітних курсів, що надаються інститутами післядипломної освіти, громадськими організаціями, є можливості для проходження онлайн навчання.

     Питання обізнаності педагогічних працівників та протидії насильству і булінгу у закладі   розглядаються  на нарадах, засіданні педагогічної ради. Шляхом опитування педагогічних працівників проводиться  моніторинг  щодо обізнаності педагогів із засобами протидії насильству в учнівському колективі та їх умінню протидії цьому явищу.

2.Аналіз відвідування учнями закладу.

Тривалі пропуски занять без поважної причини або систематичні пропуски окремих занять можуть свідчити про проблеми.

У разі відсутності учнів, які не досягли повноліття, на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів підряд з невідомих або без поважних причин заклад освіти невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та службі у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти (Постанова Кабінету міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684 «Про затвердження Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів»).

3. Робота психологічної служби з виявлення, реагування та запобігання булінгу (цькуванню), іншому насильству (діагностування, індивідуальна робота, тренінгові заняття тощо).

4. Реагування на всі звернення про випадки булінгу (цькування) – в дитячому колективі, серед батьків, педагогів. Це має стати невід’ємною складовою антибулінгової політики закладу. Будь-які звернення учнів, їхніх батьків, педагогів щодо випадків булінгу мають розглядатися керівником закладу. У разі, якщо звернення про булінг надійшло до інших працівників закладу чи педагогів – вони зобов’язані повідомити керівника закладу. Замовчування або ігнорування проблеми може мати серйозні наслідки для закладу. Керівник закладу зобов’язаний повідомляти про випадки булінгу до територіальних органів Національної поліції України та у службу у справах дітей.

Оцінка виконання критерію

 • Чи пройшли педагогічні працівники навчання із запобігання та протидії насильству і булінгу?

• Чи відбувається щорічне оновлення Плану заходів із запобігання булінгу та дискримінації? Наскільки дієвим є цей план?

• Чи проводиться регулярний аналіз причин пропусків занять учнями та, у разі необхідності, здійснюється відповідна робота з учнями, батьками, в тому числі за участі Служби у справах дітей?

• Які заходи здійснює психологічна служба закладу із запобігання, виявлення та реагування на випадки булінгу?

• Чи керівництво закладу, педагоги реагують на звернення щодо випадків булінгу? Чи знають педагоги і чи дотримуються прийнятого у закладі порядку реагування на звернення про випадки булінгу?

• Чи повідомляють правоохоронним органам та Службі у справах дітей про випадки булінгу?

 Методи збору інформації

• Опитування (анкетування учасників освітнього процесу).

Вимога/правило 1.3. Формування інклюзивного, розвивального та мотивуючого до навчання освітнього простору

 Критерій 1.3.1. Приміщення та територія закладу  облаштовуються з урахуванням принципів універсального дизайну та розумного пристосування

     Зміни, які відбуваються у суспільстві, – економічні, політичні, соціокультурні, демографічні, – стосуються також і закладів освіти, потребуючи адаптації освітнього середовища та освітнього процесу до потреб кожної людини. Тому КЗ НВК ім.С.О.Морозової   забезпечує максимально зручне для всіх учасників освітнього процесу середовище, яке відповідає основним принципам інклюзивної освіти, рівності та поваги до прав людини.

 Формою  реалізації   принципів   облаштуванні   закладу є застосування принципу розумного пристосування у вже збудованих приміщеннях.

Універсальний дизайн у сфері освіти – дизайн предметів, навколишнього середовища, освітніх програм та послуг, що забезпечує їх максимальну придатність для використання всіма особами без необхідної адаптації чи спеціального дизайну (пункт 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту»).

      Принцип універсального дизайну передбачає планування навколишнього середовища так, щоб у ньому було якомога комфортніше усім людям, незалежно від їхнього віку та фізичних чи когнітивних можливостей, без необхідності використання допоміжних (адаптивних) засобів.

7 принципів універсального дизайну:

1. Принцип рівності та доступності середовища для кожного: дизайн має бути призначений для використання особами з різними фізичними та когнітивними можливостями.

2. Гнучкість у використанні середовища: дизайн пристосовано до потреб і можливостей багатьох осіб (наприклад, різна висота полиць). В організації освітнього процесу – це використання гнучких методів навчання, викладання, пристосування навчального матеріалу, програм до особливостей розвитку дитини).

 3. Простота та інтуїтивність використання незалежно від досвіду, освіти користувачів, мовного рівня та віку.

4. Сприйняття інформації, незважаючи на сенсорні можливості користувачів (використання світла, кольору, текстури).

5. Терпимість до помилок користувачів: дизайн зменшує можливі наслідки несподіваних і ненавмисних дій (наприклад, від пошкодження обладнання, небезпечні елементи повністю ізолюються від користувача).

6. Не призводить до втоми: дизайн розраховано на незначні фізичні ресурси користувачів.

7. Наявність необхідного розміру і простору при підході, під’їзді, незважаючи на фізичні розміри, стан та мобільність користувача (наприклад, вхід до приміщення школи – один для всіх, але достатньо широкий).

  Одним із прикладів універсального дизайну є пологий, без сходинок вхід до будівлі. Такий дизайн зручний не тільки для людей з обмеженими можливостями, але й для людей з дитячими колясками або для тих, хто переносить важкі коробки або інші громіздкі речі в приміщення.

Якщо закладення принципів універсального дизайну приміщень та території можливе на етапі проектування будівлі чи її реконструкції, то у вже побудованому закладі освіти можна застосувати принцип розумного пристосування.

    Розумне пристосування – це запровадження, якщо це потрібно в конкретному випадку, необхідних модифікацій і адаптацій з метою забезпечення реалізації особами з особливими освітніми потребами конституційного права на освіту нарівні з іншими особами (пункт 24 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту»).

Форми розумного пристосування в організації освітнього середовища:

• Внесення змін чи модифікацій до будівель (як ззовні, так і всередині). Це може бути встановлення пандусу, зміна розміру дверного проходу, встановлення автоматичних дверей, перефарбування приміщення в контрастні кольори.

• Пристосування (модифікація) простору. Це може бути забезпечення доступності туалетних кімнат, достатній для пересування простір між меблями у класній кімнаті, зонування приміщення (початкова і старша школа, зони для прийому їжі учнів початкових класів та старшокласників).

 • Інформативність (наявність позначок, написів на дверях, вказівників).

 • Обладнання (підйомники, лампи на столах, меблі, висота яких регулюється).

Прикладами розумного пристосування в організації освітнього середовища є друк роздаткових матеріалів збільшеним шрифтом для слабозорих, або друк шрифтом Брайля для незрячих.

  Розумне пристосування може знадобитись не тільки дитині, але й її батькам, працівникам закладу, щоб вони могли повноцінно брати участь у шкільному житті. Жодна людина не повинна відчувати на собі дискримінацію через недоліки в облаштуванні простору закладу. Облаштування освітнього середовища НВК – невід’ємна частина стратегії розвитку закладу.

Залежно від можливостей засновника та потреб громади, керівник закладу спільно із засновником розробляють план заходів для поліпшення доступності закладу (наприклад, як частину стратегії розвитку закладу) та поступово його втілюють.

План заходів для поліпшення доступності закладу КЗ НВК ім.С.О.Морозової:

• вивчити потреби учасників освітнього процесу (анкетування учнів із залученням учнівського самоврядування), батьків, вчителів;

• оглянути приміщення та територію і визначити першочергові кроки та дії, які не потребують фінансових витрат і можуть бути виконані одразу;

• визначити найбільш пріоритетні потреби на найближчу перспективу;

• спланувати кроки (із попередніми кошторисами робіт);

• включити план доступності до стратегії розвитку закладу з відображенням його реалізації у поточному плануванні та моніторингу виконання у річному звіті.

Оцінка виконання критерію

• Чи зручно у закладі усім учасникам освітнього процесу? Чи в рівній мірі вони можуть користуватися приміщеннями та територією?

• Чи має заклад  план дій (кроків) для покращення доступності? Чи узгоджений цей план із засновником? Чи є прогрес у його реалізації?

Методи збору інформації

• Спостереження (за освітнім середовищем).

• Опитування (анкетування учасників освітнього процесу).

Критерій 1.3.2. У закладі застосовуються методики та технології роботи з дітьми з особливими освітніми потребами

     У міжнародній класифікації стандартів освіти визначено, що особливі освітні потреби (ООП) мають діти, навчання яких потребує додаткових ресурсів. Додатковими ресурсами можуть бути персонал, засоби навчання, фінанси.

Групи дітей , яких, зазвичай, відносять до дітей з особливими освітніми потребами:

• з особливостями психофізичного розвитку;

 • які випереджають однолітків в опануванні навчальних програм;

• які потребують соціальної адаптації.

 Наявність таких дітей у групі чи класі потребує від педагога застосування освітніх технологій і методик, які максимально враховують особливості дітей з ООП та допоможуть їм безболісно інтегруватись до дитячого колективу. Перш ніж обирати освітні технології та форми роботи з урахуванням наявності у класі дітей з особливими освітніми потребами, керівництву закладу освіти та педагогічним працівникам потрібно врахувати деякі аспекти, тобто провести відповідну підготовчу роботу.

 Підготовка освітнього процесу для дітей з ООП

• облаштування освітнього середовища (доступність);

• забезпечення необхідними навчально-методичними і наочно-дидактичними посібниками та допоміжними засобами навчання відповідно до потреб здобувачів освіти;

• облаштування ресурсної кімнати;

Забезпечення освітнього процесу:

• створення робочої групи з проблеми адаптації дітей з ООП в освітньому процесі;

• проведення консультацій з батьками з особливостей навчання і розвитку дитини;

• проведення консультації з педагогами, які навчали дитину в попередні роки або у інших закладах освіти;

• аналіз особливостей психофізичного розвитку учнів з ООП, соціальних умов розвитку;

• виявлення разом з дітьми і практичним психологом труднощів і проблем, які вони відчувають при сприйнятті навчального матеріалу;

• зосередження уваги на сильних сторонах дитини під час проведення навчальних занять;

• підтримка позитивної мотивації навчання.

У процесі роботи в групі чи  класі, де є діти з особливими освітніми потребами, можна використовувати весь відомий спектр освітніх технологій і методик, якщо вони приносять позитивний результат. Проте у першу чергу потрібно звернути увагу на відповідні технології:

1. Особистісно орієнтоване навчання. Навчальні заняття, побудовані на особистісно орієнтованій взаємодії, дають змогу здійснити індивідуальний підхід, стимулюють пізнавальну активність, навчають дітей з ООП визначати шляхи здобуття ґрунтовних знань, умінь і навичок.

2. Індивідуальна освітня траєкторія. Очевидно, що дитина з особливими освітніми потребами не завжди може сприймати навчальний матеріал синхронізовано з однокласниками. Тому для дітей з ООП варто розробляти індивідуальні освітні траєкторії з предметів і курсів, за допомогою яких можна визначити індивідуальну швидкість засвоєння навчального матеріалу, необхідний рівень засвоєння.

 3. Формувальне оцінювання. У роботі з дітьми з особливими освітніми потребами важливий індивідуальний освітній прогрес учня. Тому використання формувального оцінювання, яке спрямоване не на фіксацію результату, а оцінює процес навчання, буде дуже доречним.

4. Кооперативне навчання. Групові форми роботи дозволять учням з особливими освітніми потребами інтегруватись до учнівського колективу, відчути допомогу та підтримку однокласників.

5. SMART-технології для дітей з особливими освітніми потребами. Це інтерактивний програмний навчальний комплекс, що сприяє активізації пізнавальної, творчої та активної діяльності дітей під час навчальних занять. Перевагами SMART-технологій в інклюзивній освіті є те, що вони здатні розвинути творчі здібності дітей з особливими потребами, навички комунікації, грамотність у сфері ІКТ; сформувати критичне мислення; удосконалити вміння ефективної співпраці та взаєморозуміння.

  Моніторити даний аспект роботи закладу можна, у першу чергу, за допомогою спостереження за проведенням навчальних занять. У структурі управлінської та науково-методичної роботи варто передбачити низку заходів, наприклад:

 • психолого-педагогічний семінар;

• спрямувати роботу методичних об’єднань на пошук методик і форм роботи з дітьми з ООП;

• запропонувати педагогам пройти тренінги, курси та семінари з проблематики;

• присвятити одне із засідань педагогічної ради методиці роботи з дітьми з ООП, або ж заклад може реалізувати відповідну інноваційну, дослідно-експериментальну роботу.

Оцінка виконання критерію

• Які методи і форми роботи використовують педагоги у процесі проведення навчальних занять у групах і класах, де є діти з особливими освітніми потребами?

• Чи розглядаються в структурі науково-методичної роботи питання методик роботи з дітьми з ООП?

 • Наскільки заклад забезпечений необхідним навчальним обладнанням для роботи з дітьми з ООП?

• Чи достатньо у закладі освіти кадрового персоналу для роботи з дітьми з ООП?

 • Чи достатню методичну підтримку отримують педагоги для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами?

• В яких аспектах роботи з дітьми з ООП педагоги потребують допомоги?  Методи збору інформації

• Спостереження (за проведенням навчальних занять, за освітнім середовищем).

• Вивчення документації (аналіз ресурсного забезпечення роботи з дітьми з ООП).

• Опитування (анкетування педагогічних працівників, бесіди з педагогами  та батьками).

Критерій 1.3.3. Заклад взаємодіє з батьками дітей з особливими освітніми потребами, фахівцями інклюзивно-ресурсного центру, залучає їх до необхідної підтримки дітей під час здобуття освіти

      Неможливо організувати освітній процес для дітей з особливими освітніми потребами, не співпрацюючи з батьками. Насамперед важливо залучати батьків до прийняття всіх рішень стосовно навчання їхніх дітей. Ще до приходу дитини до закладу освіти в багатьох родин можуть бути налагоджені контакти з відповідними фахівцями та службами, вони можуть володіти інформацією, корисною як для працівників закладу освіти, так і для інших батьків. Доцільно використовувати ці зв’язки, аби сім’я, школа та фахівці працювали спільно.

Роль батьків в організації освітнього процесу для дітей з особливими освітніми потребами:

 •   проведення оцінювання/діагностики дітей;

 •  ідентифікація сильних сторін дитини та сфер, де вона потребує допомоги;

 • визначення цілей і завдань на навчальний рік;

 • визначення послуг, які отримуватиме дитина та її сім’я;

 • прийняття рішень про майбутні напрями роботи з дитиною після завершення навчального року.

Важливим чинником навчального прогресу дитини є також допомога фахівців інклюзивно-ресурсних центрів. Робота інклюзивно-ресурсних центрів здійснюється в кількох напрямах:

·        консультативна допомога сім’ям, які виховують дітей з особливими потребами;

·         комплексна оцінка дітей з використанням міжнародних стандартизованих тестів;

·         допомога закладам освіти в складанні та реалізації індивідуальної програми розвитку.

Питання за якими заклад співпрацює з батьками дітей з ООП та фахівцями ІРЦ:

 • Засідання команди психолого-педагогічного супроводу (не рідше ніж два рази на рік).

 • Надання методичної допомоги педагогічним працівникам щодо особливостей організації надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг.

     Для забезпечення системної роботи з дітьми з ООП у закладі створюється команда психолого-педагогічного супроводу дитини, до якої входять: керівництво закладу, педагогічні працівники, батьки і фахівці інклюзивно-ресурсного центру.

Завдання команди супроводу: 

·               збір інформації про особливості дитини, її інтереси, труднощі, освітні потреби на етапах створення, виконання індивідуальної програми розвитку (ІПР);

·               визначення напрямів психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг;

·                розроблення індивідуальної програми розвитку (ІПР);

·                надання методичної підтримки педагогам з організації інклюзивного навчання;

·               створення належних умов для інтеграції дітей;

·                консультації батьків щодо особливостей розвитку, навчання та виховання дітей;

·                проведення інформаційно-просвітницької діяльності у закладі.

       Важливим результатом роботи команди є розроблення індивідуального навчального плану дитини, який містить детальну інформацію про дитину і послуги, які вона має отримувати.

Оцінка виконання критерію

• Чи є регулярною комунікація з батьками дітей з ООП? Чи відповідає комунікація та співпраця очікуванням батьків та педагогів?

• Чи створена у закладі освіти команда психолого-педагогічного супроводу та розроблений план її роботи?

• Наскільки ефективною є робота команди психолого-педагогічного супроводу, чи досягаються поставлені завдання?

 Методи збору інформації

• Спостереження (за проведенням навчальних занять).

• Опитування (інтерв’ю з батьками, можливо – фокус-групове дослідження у групі з кількістю учасників не менше 8 осіб, анкетування педагогічних працівників).

Критерій 1.3.4. Освітнє середовище мотивує здобувачів освіти до оволодіння ключовими компетентностями та наскрізними уміннями, ведення здорового способу життя

   Освітнє середовище є одним з важливих компонентів системи освітньої діяльності КЗ НВК ім.С.О.Морозової, яке  мотивує до навчальної діяльності, до здорового способу життя, екологічної поведінки.  

Алгоритм перетворення закладу на мотивуюче освітнє середовище:

Один із обов’язків керівника закладу – сприяти здоровому способу життя добувачів освіти та працівників закладу (стаття 26 Закону України «Про освіту»).

1. Максимальне залучення учасників освітнього процесу до прийняття рішень щодо змін в організації освітнього середовища. На думку дослідників даної теми, «власність» на інновації учнями та педагогами мають значно більший вплив, ніж, наприклад, застосування готових дизайнерських рішень. 2. Дотримання балансу у «володінні» та «залученості» до формування освітнього середовища (наприклад, через експозиції учнівських робіт, які мають періодично оновлюватись).

3. Забезпечення динамічності освітнього середовища. Жодна, обладнана за найсучаснішими вимогами ігрова чи класна кімната не перетвориться автоматично на мотивуюче освітнє середовище без педагога, який може моделювати цей простір, застосовуючи різні освітні технології.

4. Проведення навчальних занять поза межами класу. Постійне знаходження учнів у класі іноді стає демотивуючим фактором для навчання. Важливим мотиваційним чинником для пізнавальної діяльності учнів можуть стати заняття на шкільному подвір’ї. Це можуть бути практичні роботи, дослідження, реалізація групових проектів з вивчення компонентів природи. Заняття на свіжому повітрі може бути і звичайним уроком. Зміна обстановки, позитивна психологічна реакція на елементи ландшафту сприятимуть пізнавальній діяльності.

Освітнє середовище закладу є   мотиватором учнів до активного і здорового життя.

Політика закладу  щодо  перетворення НВК на  «здоровий» та екологічний:

В освітньому процесі:

• наскрізне включення тем про здорове харчування, користь фізичної активності, спорту, правила екологічної поведінки задля сталого розвитку в освітній процес вихованців усіх груп і класів;

 • спрямовування педагогів на навчання/обміни досвідом із тематики формування навичок здорового способу життя, інтеграції здоров’язбережувальної та екологічної компетентностей до викладання всіх предметів навчального плану;

• наявність спортивних секцій для дітей різного віку. В організації освітнього середовища:

 • забезпечення простору/середовища, яке мотивує до активності (зокрема, ігрові майданчики, спортивні майданчики, створення можливостей для рухової активності в приміщеннях (настільний теніс), доступ до спортивного обладнання під час перерв тощо);

• залучення дітей до вирішення питань влаштування освітнього простору, спрямування (видів) спортивних секції, видів фізичної активності;

• залучення батьків до питань планування фізичної активності, проведення спортивних заходів;

• партнерство з громадою – спортивним клубом, бібліотекою, соціальними підприємствами тощо.

Політика  КЗ НВК ім.С.О.Морозової щодо впровадження здоров’язбережувального освітнього середовища  керується  такими основними принципами:

 • Послідовність

 • Позитивний приклад.

• Робити перерви під час уроків для вправ (це також рекомендується і санітарно-гігієнічними нормами);

 • проводити спільні заходи на свіжому повітрі (туристичні збори, спортивні ігри тощо);

 • запровадити політику «розумного використання», наприклад, на своєму прикладі привчати дітей до зменшення використання пластику та поліетилену у щоденному житті, бережливого ставлення до витрачання води, електроенергії , привчати сортувати сміття тощо.

Оцінка виконання критерію

 • Чи відображені у стратегії розвитку закладу освіти заходи із вдосконалення освітнього середовища?

• Які заходи із вдосконалення мотивуючого освітнього середовища зазначені в річному плані роботи? Чи залучені учасники освітнього процесу до цих заходів?

 • Чи дозволяє наявне у закладі освіти обладнання загального і навчального призначення забезпечити оволодіння учнями ключовими компетентностями? • Чи забезпечується у закладі освіти розвиток освітнього середовища у напрямі здоров’язбереження та здорового способу життя?

Методи збору інформації

• Спостереження (за освітнім середовищем).

• Опитування (анкетування учнів, батьків, педагогів).

• Вивчення документації (стратегія розвитку, річний план)

Критерій 1.3.5. У закладі   створюється простір інформаційної взаємодії та соціально-культурної комунікації учасників освітнього процесу

   Освітня діяльність КЗ НВК ім.С.О.Морозової неможлива без створення інформаційного простору, використання інформаційних ресурсів та комунікацій між учасниками освітнього процесу. Під впливом процесів глобальної інформатизації змінюються мета і завдання загальноосвітньої школи, вони стають більше особистісно-орієнтованими, спрямованими, у тому числі, на формування та розвиток здібностей учнів і вчителів щодо опрацювання освітньої інформації.

     Шкільна бібліотека як безпосередня частина інформаційного простору закладу  долучається до виконання вищеназваних завдань. Одним із завдань шкільної бібліотеки в процесі її інформатизації та інтеграції до інформаційного простору є формування інформаційної культури особистості учня. Сьогодні обсяг інформації стрімко зростає. Саме тому головним для сучасного учня є вміння орієнтуватись в розмаїтті інформаційних ресурсів, критично їх оцінювати і виокремлювати потрібне.

 Шкільна бібліотека закладу трансформується на сучасний інформаційно-методичний центр, який поєднує в собі інформаційну, освітню, розвиваючу, культурну, виховну, дозвіллєву функції.

Основні завдання бібліотекі закладу:

 • інформаційний супровід освітнього процесу. Пошук і підбір для учасників освітнього процесу навчальної, науково-популярної та художньої літератури; • формування в учасників освітнього процесу інформаційної компетентності. Шкільний бібліотекар може стати важливим консультантом для учнів і вчителів з пошуку інформації;

• зберігання інформаційних ресурсів, створених у закладі освіти. У бібліотеці можна створити відділ електронних освітніх ресурсів, створених педагогічними працівниками для користування;

• створення архіву відео- й аудіоматеріалів про заходи, проведені в закладі освіти, урочисті зібрання, пам’ятні дати. Учасники освітнього процесу будуть мати змогу отримати доступ до учнівських робіт, відео шкільних концертів, фотографій свят, які зберігаються у бібліотеці. Виконання цих завдань ставить перед бібліотекою нові виклики і потребує гнучких форм роботи та нових підходів в організації бібліотечного простору.

 Алгоритм перетворення бібліотекі закладу  із книгосховища на діючу частину освітнього простору:

 1. Створити на базі бібліотеки   бібліотечно-інформаційний центр ( БІЦ). Структура  БІЦ може включати: бібліотеку з читальним залом, комп’ютерний зал, фоновідеотеку із засобами індивідуального прослуховування, електронну систему каталогів. Доступ до каталогу медіаресурсів можливий з будь-якого комп’ютеру в закладі освіти.

 2. Переструктурування простору: з бібліотеки, яка орієнтована на збереження фондів – на місце, орієнтоване на користувача. Для цього можна застосувати наступні досить прості рішення:

 • високі полиці розмістити так, щоб у приміщенні було більше вільного, відкритого простору (наприклад, розмістити полиці по периметру кімнати);

• змінити спосіб презентації книг – він має бути зручний для дітей;

• влаштувати осередки для читання (пуфи, килимки, зручні крісла), виконання проектної роботи, спілкування.

3. Використовувати простір бібліотеки для проектної роботи, проведення інтегрованих уроків, інформаційно-просвітницьких заходів, неформального спілкування тощо.

Для початку необхідно окреслити завдання з вдосконалення інформаційного простору закладу у стратегії розвитку та поступово втілювати поставлені завдання через участь у проектах (бюджет участі або інші), постійну комунікацію та співпрацю із засновником.

    Одночасно мають змінитись функції  бібліотекаря, роль якого в сучасному інформаційному середовищі змінюється. Важливим, у зв’язку з цим, є підвищення педагогічної майстерності бібліотекаря. Крім курсової перепідготовки, бібліотекарю можна запропонувати участь у тренінгах, семінарах, вебінарах, онлайн-курсах з питань вдосконалення інформаційного простору. Важливо   щоб сучасна шкільна бібліотека, яка діє як інформаційний центр у закладі, безпосередньо покращує результати навчання, надаючи широкий спектр програм, послуг та ресурсів, які підтримують викладання та навчання.

Оцінка виконання критерію

• Відвідуваність бібліотеки: як часто та з якою метою учні відвідують бібліотеку? Чи подобається їм працювати в бібліотеці?

• Чи зручний і мотивуючий до навчання простір бібліотеки?

 • Чи отримують вчителі та учні достатню підтримку від бібліотеки для реалізації завдань освітнього процесу?

• Чи зазначені у стратегії розвитку та річному плані роботи питання із вдосконалення інформаційного простору у закладі освіти?

 • Чи сприяє заклад освіти вдосконаленню професійної майстерності шкільного бібліотекаря?

Методи збору інформації

• Спостереження (за освітнім середовищем).

 • Опитування (анкетування вчителів і учнів).

Напрям 2.  Система оцінювання здобувачів освіти[ПW1]

Напрям оцінювання здобувачів дошкільної освіти

Вимога 2.1. Виконання завдань Базового компоненту дошкільної освіти

Критерій 2.1.1.Наявність освітньої програми відповідно до вимог Базового компоненту дошкільної освіти

      Дошкільний підрозділ закладу має сформовану освітню програму, яка містить комплекс освітніх компонентів  для досягнення здобувачів дошкільної освіти  результатів навчання, набуття компетентностей, визнаних Базовим компонентом дошкільної освіти.

Вимога 2.2. Впровадження в освітньому процесі неперервності змісту освітніх ліній інваріативної складової

Критерій 2.2.1. Забезпечення та виконання змісту Базового компоненту дошкільної освіти за всіма освітніми лініями

   Організація освітнього процесу у різних вікових групах  здійснюється з урахуванням вимог освітньої програми, розробленої на основі Базового компоненту дошкільної освіти, схваленою педагогічною радою закладу.

    Два рази на рік (січень, травень) проводиться  моніторинг і узагальнення його результатів за освітніми лініями Базового компоненту дошкільної освіти;

Показниками ефективності освітнього процесу якості надання освітніх послуг є:

- відповідність узагальнених показників моніторингу, результату освітньої  роботи (сформованість певного виду компетенцій) змісту освітніх ліній,визначених інваріантною складовою Базового  компонента  дошкільної  освіти;

- % здобувачів освіти, які мають достатній і високий рівень компетентності;

- позитивна динаміка розвитку дітей, засвоєння  ними  вимог програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»;

- відповідність досягнень здобувачів освіти державним вимогам до рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини 6 (7) років, сумарного кінцевого показника набутих дитиною компетенцій перед її вступом до школи.

Вимога 2.3. Впровадження в освітньому процесі варіативної складової Базового компоненту дошкільної освіти

Критерій 2.3.1. У дошкільному підрозділі закладу сприяють реалізації змісту варіативної складової Базового компоненту дошкільної освіти

У закладі сприяють реалізації змісту варіативної складової Базового компонента дошкільної освіти.

Індикатори оцінювання:

- наявність програм для організації варіативної складової Базового компоненту дошкільної освіти;

- наявність планування додаткових організаційних форм освітнього процесу (гуртки, секції);

- використання в закладі інформаційно-комунікативних технологій, електронно-технічних засобів навчання.

Вимога/правило 2.4. Наявність відкритої, прозорої і зрозумілої для здобувачів освіти системи оцінювання їх навчальних досягнень   

Критерій 2.4.1. Здобувачі освіти отримують від педагогічних працівників інформацію про критерії, правила та процедури оцінювання навчальних досягнень

     Реформування загальної середньої освіти передбачає зміни у підходах до оцінювання навчальних досягнень учнів:

• по-перше, вимоги до оцінювання результатів навчання мають визначатися з урахуванням компетентнісного підходу до навчання, в основу якого покладено ключові компетентності;

• по-друге, оцінювання має ґрунтуватися на позитивному підході, що, передусім, передбачає врахування рівня досягнень учня.

Система оцінювання навчальних досягнень учнів повинна:

• мати у своїй основі чіткі і зрозумілі вимоги до навчальних результатів;

 • дозволяти гарантовано досягти і перевищити ці результати;

 • заохочувати учнів апробувати різні моделі досягнення результату без ризику отримати за це негативну оцінку;

• розвивати в учнів впевненість у своїх здібностях і можливостях;

• використовувати самооцінювання і взаємооцінювання як важливий елемент навчальної діяльності.

Система оцінювання неможлива без інформування учнів про критерії оцінювання та розуміння того, як і за що їх оцінюють. Процес інформування і оприлюднення критеріїв   розпочинається із критеріїв оцінювання навчальних досягнень

  Критерії оцінювання, запропоновані МОН, є загальними і використовуються як основа, своєрідний каркас, за допомогою якого вибудовується система оцінювання. При виконанні обов’язкового виду роботи вчитель розробляє критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, які ґрунтуються на критеріях, затверджених МОН, а також враховують особливості вивчення теми (обсяг годин на вивчення, кількість обов’язкових робіт), освітню програму закладу освіти, компетентнісний підхід до викладання предмету (курсу), організаційну форму проведення навчального заняття).  Інформація про критерії оцінювання надається  учням у різних формах: в усній формі, шляхом розміщення на інформаційному стенді у класі, через інтерактивну інтернет-платформу, електронну пошту, інші види комунікації. Розроблені вчителем критерії оцінювання не потребують затвердження керівництвом закладу освіти. Проте керівництво  моніторить систему оцінювання вчителів через спостереження за проведенням навчальних занять, вивчення оприлюднених критеріїв оцінювання, розглядаючи дане питання на засіданнях методичних об’єднань, педагогічної ради. Проблемам розроблення системи оцінювання навчальних досягнень у закладі освіти можна присвятити засідання педагогічної ради. Батьків і учнів потрібно інформувати про правила та процедури оцінювання навчальних досягнень. Передусім – про порядок поточного та підсумкового оцінювання, чинники, які впливають на тематичне оцінювання учнів тощо.

    Батьки  та  учні  інформуються  про правила та процедури оцінювання навчальних досягнень. Передусім -  про порядок поточного та підсумкового оцінювання , чинників, які впливають на тематичне оцінювання учнів тощо.

З правилами та процедурою оцінювання батьків та учнів знайомлять на початку навчального року.

Оцінювання в КЗ НВК ім.С.О.Морозової стимулює учнів до навчання, а не використовується для покарання.

Оцінка виконання критерію

 • Чи оприлюднена у закладі освіти інформація про критерії оцінювання навчальних досягнень учнів?

• Чи систематично інформуються учні про критерії оцінювання навчальних досягнень при виконанні обов’язкових видів роботи, різних організаційних формах навчальних занять?

• Чи розуміють учні пропоновані критерії оцінювання?

• Чи вважають учні оцінювання навчальних досягнень у закладі   справедливим?

• Чи поінформовані учні і батьки про правила і процедури оцінювання з предмету або курсу?

 Методи збору інформації

 • Спостереження (за проведенням навчальних занять). • Опитування (анкетування учнів).

• Вивчення документації (оприлюднені критерії оцінювання).

Критерій 2.4.2. Система оцінювання в закладі освіти сприяє реалізації компетентнісного підходу до навчання

Освітній процес спрямовується на формування і розвиток ключових компетентностей, посилення ролі особистісного чинника в засвоєнні навчального матеріалу. У зв’язку з цим   змінюються технології контролю і оцінювання навчальних досягнень учнів. За компетентнісного підходу оцінюється не обсяг засвоєних знань сам по собі, а те, як ці знання використовуються для вирішення прикладних завдань. З огляду на це, вчителям   пропонуються такі підходи до формування критеріїв оцінювання:

• оцінювати не лише результат роботи, але й процес навчання, індивідуальний поступ кожного учня;

• позитивно оцінювати досягнення учнів, незалежно від того, значні вони чи скромні, якщо вони є результатом справжніх зусиль дитини. В цьому є мотивуюча роль оцінювання;

• оцінювати рівень аргументації та уміння учнів висловлювати свою думку. У процесі впровадження компетентнісного підходу оцінювання навчальних досягнень спрямовується на вирішення таких основних навчальних завдань:

• розв’язання проблем і прийняття рішень;

• розуміння, а не відтворення фрагментів інформації;

• оцінювання умінь, які визначають здатність працювати в команді;

 • уміння слухати, розв’язувати конфлікти, вирішувати дискусійні питання і проблеми;

• уміння застосовувати знання в реальних життєвих ситуаціях.

У процесі  впровадження компетентнісного підходу оцінювання навчальних досягнень спрямовується на вирішення таких основних навчальних завдань:

·     розв’язання проблем і прийняття рішень;

·     розуміння , а не відтворення фрагментів інформації;

·     оцінювання умінь , які визначають здатність працювати в команді;

·     уміння слухати, розв’язувати конфлікти, вирішувати дискусійні питання і проблеми;

·     уміння застосовувати знання в реальних життєвих ситуаціях.

Для впровадження компетентнісного підходу в системі оцінювання проводиться науково-педагогічний семінар з даної теми, вчителі беруть участь у відповідних тренінгах або проходять онлайн-курси.

      Процес впровадження вчителями компетентнісного підходу в систему оцінювання вивчається шляхом спостереження за проведенням навчальних занять. Вивчаються також критерії оцінювання , які використовують вчителі при оцінюванні обов’язкових видів робіт.

У системі оцінювання навчальних досягнень учнів у закладі , крім традиційних, використовуються інші види оцінювання , які сприяють компетентнісному підходу, наприклад портфоліо.

Оцінка виконання критерію

 • Чи спрямована система оцінювання навчальних досягнень учнів на перевірку рівня оволодіння учнями ключовими компетентностями?

• Чи оприлюднюються критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у закладі освіти?

• Чи присутній у системі методичної роботи закладу освіти напрям, який забезпечує вивчення питань компетентнісного підходу при оцінювання навчальних досягнень учнів?

 Методи збору інформації

• Спостереження (за проведенням навчального заняття).

 • Вивчення документації (критерії оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти).

Критерій 2.4.3. Здобувачі освіти вважають оцінювання результатів навчання справедливим і об’єктивним

    Система оцінювання навчальних досягнень учнів буде дієвою, якщо вона сприймається учнями як зрозуміла, чітка і справедлива. Чим конкретніше сформульовані критерії, тим зрозумілішим є завдання для учнів та зростають можливості успішного його виконання.

Сприйняття учнями системи оцінювання як об’єктивної і справедливої базується на основі таких критеріїв:

 1. На основі критеріїв, розроблених МОН, вчителі можуть розробляти критерії оцінювання для виконання обов’язкових видів роботи.

 2. Розроблення критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів при використанні інших, крім класно-урочної, форм організації освітнього процесу та форм роботи з учнями: дистанційного, змішаного, кооперативного (групового) навчання.

3. Обов’язкове оприлюднення критеріїв оцінювання.

4. Спільне з учнями розроблення критеріїв.

5. Впровадження самооцінювання і взаємооцінювання учнів.

 6. Отримання постійного зворотного зв’язку від учнів у процесі оцінювання. 7. Використання учнівського портфоліо як способу оцінювання навчальних досягнень.

 8. Впровадження формувального оцінювання.

У процесі вивчення внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти заклад   постійно враховує думку учнів щодо системи оцінювання. Це можна реалізувати шляхом опитування учнів, а також їхніх батьків. За результатами опитування   робляться  висновки та приймається рішення щодо удосконалення системи оцінювання з окремих предметів (курсів).

Оцінка виконання критерію

 • Чи оприлюднені критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у закладі? • Чи використовується у закладі  формувальне оцінювання?

 • Чи вважають учні оцінювання їх навчальних досягнень у закладі справедливим?

 Методи збору інформації

• Опитування (анкетування учнів і батьків).

Вимога/правило 2.5. Застосування внутрішнього моніторингу, що передбачає систематичне відстеження та коригування результатів навчання кожного здобувача освіти

Критерій 2.5.1. У закладі освіти здійснюється аналіз результатів навчання здобувачів освіти

      Основним індикатором вимірювання результатів освітньої діяльності учнів є їхні навчальні досягнення. Розроблена і розбудована система оцінювання навчальних досягнень учнів є предметом постійного моніторингу з боку керівництва закладу. Основною метою такого моніторингу є виявлення об’єктивного та раціонального підходу до оцінювання навчальних досягнень учнів з боку вчителя, простеження системності в оцінюванні учнів, динаміки їх навчальних досягнень.

 Основні завдання які можна вирішити за допомогою моніторингу навчальних досягнень учнів:

1. Вивчення якості освітнього процесу.

2. Корекція освітньої діяльності педагогів, методичних підходів у викладацькій діяльності.

3. Удосконалення оцінювання навчальних досягнень учнів з окремих предметів (курсів).

4. Простеження компетентнісного підходу у системі оцінювання навчальних досягнень учнів.

5. Визначення необхідності індивідуальної освітньої траєкторії для окремих учнів.

    Для моніторингу системи оцінювання навчальних досягнень учнів  використовуються такі основні джерела:

• результати моніторингів навчальних досягнень учнів (зовнішніх або внутрішніх) у вигляді стандартизованих тестів або у інших формах завдань;

• результати ДПА у початковій  школі;

• підсумкове оцінювання учнів у класному журналі.

Способи отримання інформації за результатами моніторингових досліджень, що стосуються системи оцінювання навчальних досягнень учнів КЗ НВК ім.С.О.Морозової:

• порівняльний аналіз між результатами ДПА та підсумковим оцінюванням учителя з предмету (курсу) – є одним із чинників визначення надійності системи оцінювання навчальних досягнень учнів;

• аналіз середнього балу класів за підсумками семестрового і річного оцінювання – може дати додаткову інформацію для розроблення освітньої програми;

• порівняльний аналіз навчальних досягнень новоприбулих учнів із рівнем навчальних досягнень у попередніх закладах освіти – використовується для оптимізації процесу адаптації новоприбулих учнів;

• порівняльний аналіз середнього балу навчальних досягнень учнів з окремих предметів – дає можливість коригування оцінювання навчальних досягнень учнів;

 • порівняльний аналіз підсумкового оцінювання між класами на одній паралелі – один із чинників, який впливає на зміст планування та педагогічної діяльності.

    Одним із важливих об’єктивних показників порівняльного аналізу за результатами моніторингу навчальних досягнень учнів є коефіцієнт кореляції між результатами зовнішніх або внутрішніх моніторингів, ДПА і підсумковим оцінюванням вчителя з предмету (курсу). Метод кореляції використовується з метою виявлення зв’язків і залежностей між двома досліджуваними явищами. Коефіцієнт кореляції (r), розрахований за визначеними формулами, показує міру та характер цієї залежності. Він змінюється в межах [–1 ÷ +1].

    Якщо значення коефіцієнту потрапляє в інтервал |0,7 ÷ 1|, то кореляція між явищами є істотною, її треба враховувати при організації освітнього процесу.      

Якщо ж значення коефіцієнту змінюється в межах |0,5 ÷ 0,7| – кореляція помітна.

Значення коефіцієнту від 0 до 0,5 свідчить про відсутність кореляції між величинами. Від’ємне значення коефіцієнта говорить про обернено пропорційний зв’язок між досліджуваними явищами.

Якщо кореляція відсутня або є від’ємною, приймається рішення про необхідність або зміни системи оцінювання , або методів і форм роботи вчителя.

      За результатами проведення моніторингів навчальних досягнень учнів у КЗ НВК ім.С.О.Морозової готується аналітичний документ (звіт, аналітична записка тощо), у якому підводяться підсумки проведення моніторингових досліджень. Структура аналітичного документу

: 1. Мета дослідження.

2. Методологічні основи проведення.

3. Результати аналізу за підсумками проведення моніторингу.

4. Висновки та рекомендації.

Результати аналізу моніторингових досліджень розглядаються на:

 • засіданнях педагогічної ради;

• нарадах при директорові;

• засіданнях методичної ради та методичних об’єднань закладу;

• засіданнях атестаційної комісії педагогічних працівників.  

Результати моніторингових досліджень використовувати:

• для самооцінювання освітньої діяльності закладу;

 • при складанні річного плану роботи;

• у процесі розроблення стратегії розвитку закладу;

• у процесі планування науково-методичної роботи закладу освіти;

 • для визначення напрямів підвищення кваліфікації педагогічних працівників; • для визначення індивідуальної освітньої траєкторії учня.

Оцінка виконання критерію

• Чи корелюють навчальні досягнення учнів, отримані за результатами зовнішніх і внутрішніх моніторингів або ДПА з підсумковим оцінюванням вчителя?

 • Яка освітня мета проведення моніторингових досліджень?

• Чи підготовленні аналітичні матеріали за результатами дослідження?

• Чи прийняті рішення про вдосконалення освітньої діяльності за результатами прийнятих рішень на основі проведених моніторингів?

 • Чи внесли зміни вчителі в практику оцінювання навчальних досягнень учнів, якщо були виявлені проблеми за результатами моніторингів?

 Методи збору інформації

• Вивчення документації (аналітичні звіти, статистичний аналіз, протоколи засідань педагогічної ради).

Критерій 2.5.2. У закладі впроваджується система формувального оцінювання

    Використання оцінювання у балах як мірила оцінювання має не завжди позитивний ефект для визначення навчальних досягнень учнів: виставлення оцінок у межах класу відповідно до стандартного розподілу не залишає шансу для учнів, які потребують підтримки.

     Оскільки за шкалою оцінювання їхні бали нижчі, який би прогрес вони не мали, вони будуть вважатися учнями з невисокими досягненнями. Тому розподіл учнів відповідно до результатів їхньої діяльності у класі призведе лише до демотивації і втрати інтересу до навчання.

        Математична шкала для оцінювання теж не завжди дає бажаний результат. Підсумкове оцінювання як середнє арифметичне отриманих балів не може прослідкувати індивідуальний прогрес учня.

     Учень, який на початку семестру мав початковий рівень навчальних досягнень і підвищив його протягом певного часу, може оцінюватись інакше, ніж той, хто знизив свою оцінку. І хоча середня арифметична оцінка цих двох учнів може бути однакова, однак прогрес у навчанні є різним.

В  освітньому процесі неможливо обійтись без формувального оцінювання. Воно оцінює процес навчання учнів, а не результат. Особливості формувального оцінювання:

• націлене на визначення індивідуальних досягнень кожного учня;

• не передбачає порівняння навчальних досягненнях різних учнів;

• широко використовує описове оцінювання;

• застосовує зрозумілі критерії оцінювання, за якими оцінюють учня, він стає свідомим учасником процесу оцінювання і навчання;

• забезпечує зворотний зв’язок – отримання інформації про те, чого учні навчилися, а також про те, як учитель реалізував поставлені навчальні цілі;

• визначає вектор навчання: виконавши завдання, учні дізнаються про те, якого рівня вони наразі досягли і в якому напрямку їм потрібно рухатися далі. Вчитель, з метою впровадження формувального оцінювання, використовує такі передумови:

• ставить перед учнями виклики у вигляді пошуку причинно-наслідкових зв’язків, розгляду проблемних задач, реалізації проектів;

• спонукає учнів до самостійного мислення і конструювання відповіді;

• заохочує до обґрунтування думок і способу міркування;

• пропонує чіткі критерії оцінювання;

• формує в учнів розуміння, що будь-яке явище або процес потрібно розглядати всебічно;

• розвиває критичне мислення учнів.

      У формувальному оцінюванні переважає оцінювання описове, яке спрямовується на індивідуальний прогрес учня. Тому вивчити впровадження формувального оцінювання в систему оцінювання навчальних досягнень учнів можна у процесі спостереження за проведенням навчальних занять. Під час спостереження за проведенням навчального заняття потрібно звернути увагу на такі аспекти роботи вчителя:

• визначає, що потребує виправлення або покращення у роботі учня;

• вказує на напрями виправлення помилок та подальшої роботи учня;

• заохочує учнів до роботи в парах та кооперативної (групової) роботи.

Формувальне оцінювання тісно пов’язане із уточнюючими питаннями вчителя: «Чому? Яким чином? Як?». Важливо пам’ятати, що такі питання вчитель повинен ставити як у разі отримання неправильної відповіді, так і в разі отримання правильної. Це робиться для того, щоб визначити й оцінити глибину розуміння теми, проблеми.

       Дуже важливим для впровадження формувального оцінювання є вироблення чітких критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів.

      Зміст критеріїв повинен бути зрозумілим учням і батькам, тобто викладеним зрозумілою і доступною мовою. Критерії оцінювання необхідно довести до відома учнів. Розроблені й оприлюднені критерії оцінювання допомагають учням самостійно оцінювати якість своєї роботи. Чим конкретніше представлені критерії оцінювання, тим краще учень розумітиме, що йому потрібно зробити для успішного виконання завдання. Індивідуальний прогрес учня можна забезпечити також шляхом спільного з учнями вироблення критеріїв.

Процедура спільної (вчитель – учні) розробки критеріїв оцінювання:

1. Оголошення учням мети і завдання навчального заняття перед початком вивчення теми, розділу.

2. Прохання до учнів написати один-два критерії, за якими будуть оцінюватися роботи.

3. Записування на дошці критеріїв, запропонованих учнями.

4. Вчитель переконується, що всі учні зрозуміли запропоновані критерії.

5. Розміщення критеріїв за ступенем важливості.

6. У процесі обговорення обираються пріоритетні критерії.

Алгоритм  вивчення й оцінювання процесу впровадження формувального оцінювання:

      Питання розглядається  на засіданні педагогічної ради, на якому здійснити аналіз роботи вчителів із впровадження формувального оцінювання в освітній процес КЗ НВК ім.С.О.Морозової.

     Педагогічна рада   схвалює рішення щодо методичних та організаційних заходів впровадження формувального оцінювання. У річному плані закладу   планується  постійно діючий семінар  з даної проблеми. Педагогічні працівники підвищують професійний рівень з даного питання  через участь у семінарах, конференціях, вебінарах, онлайн-курсах, де розглядаються проблеми впровадження формувального оцінювання у педагогічній діяльності.

Оцінка виконання критерію

• Яка частина вчителів використовує формувальне оцінювання в своїй роботі? • Які особливості використання формувального оцінювання в початковій, основній і старшій школі?

 • Як можна прослідкувати прогрес у навчальних досягненнях учня?

 • Які форми роботи використовуються вчителями для впровадження формувального оцінювання в освітньому процесі?

 Методи збору інформації

• Спостереження (за проведенням навчального заняття).

Вимога/правило 2.6. Спрямованість системи оцінювання на формування у здобувачів освіти відповідальності за результати свого навчання, здатності до самооцінювання

 Критерій 2.6.1. Заклад освіти сприяє формуванню у здобувачів освіти відповідального ставлення до результатів навчання

     Освітній процес неможливий без мотивації учнів до навчання, яка сприяє інтелектуальному розвиткові дитини, а також є рушійною силою удосконалення особистості в цілому. Формування відповідального ставлення до навчання відіграє важливу роль у підготовці учнів до самостійного життя, тому що навчання – головна праця школяра.

Передумови які сприяють розвиткові в учнів відповідального ставлення до навчання,  обумовлені характером педагогічного процесу, його організацією. Розвиток відповідального ставлення до навчання здійснюється за умови виконання ряду організаційних та методичних кроків:

• активізація участі учнів в організації своєї навчальної діяльності;

• наявність чітких критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів;

 • зосередження освітнього процесу на оволодіння учнями ключовими компетентностями, а не на відтворенні інформації;

 • можливість вибору учнями власної освітньої траєкторії;

• заохочення і позитивне оцінювання роботи учня;

 • надання конструктивного відгуку на роботу учня.

    У підвищенні мотивації до навчання вчителі надають всебічну допомогу учням.

    Учитель   чітко визначає мету навчання, орієнтує учнів на прикладний характер навчання, ставить проблемні питання, формує критичне мислення. Мотивує до навчальної діяльності і спільне розроблення критеріїв оцінювання навчальних досягнень. У такому разі учні будуть відчувати більшу відповідальність за результати свого навчання.

     Розвиток відповідального ставлення до навчання – це системна взаємопов’язана робота науково-методичного та виховного спрямування.  

Оцінка виконання критерію

• Чи використовують вчителі компетентнісний підхід у викладацькій роботі?

• Чи розглядається дане питання під час проведення виховних заходів?

• Чи використовують вчителі у своїй роботі чіткі і зрозумілі критерії оцінювання навчальних досягнень учнів?

• Чи відображене дане питання в системі науково-методичної роботи закладу?

Методи збору інформації

• Вивчення документації (річний план роботи, документ про внутрішню систему забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти).

• Спостереження (за навчальним заняттям).

• Опитування (анкетування учнів).

Критерій 2.6.2. Заклад забезпечує самооцінювання та взаємооцінювання здобувачів освіти

        Найактивніше особистість формується у процесі самостійно організованої діяльності (праці, самонавчання, самовиховання, самооцінювання) під кваліфікованим педагогічним керівництвом.                                       Використання формувального оцінювання передбачає застосування прийому самооцінювання або взаємооцінювання. Ці прийоми сприяють підвищенню ефективності формувального оцінювання, адже коли учні володіють навичками самооцінювання і взаємооцінюваня, то питання надійності і неупередженості оцінювання не виникають.

     Сутність самооцінювання і взаємооцінювання полягає в наступному: діти можуть оцінити себе тільки тоді, коли у них є цілі, яких вони повинні досягти в процесі навчання, і зрозумілі критерії оцінювання.

      Учні, які можуть реально оцінити себе, отримують чітку картину власних досягнень і почуваються впевненіше. Крок за кроком, учні мають навчатися оцінювати власну компетентність, реагувати у відповідь, сприймати оцінку інших та обговорювати її. Розуміючи технологію оцінювання власної діяльності, учні можуть ефективніше навчатися і рухатися вперед.

Запитання які можуть бути поставлені учнем у процесі самооцінювання:

 • У чому полягає моя навчальна ціль?

 • Що я вже вмію?

• Що мені потрібно робити, аби досягти навчальної цілі?

• Де я «перебуваю» зараз?

• Над чим мені слід попрацювати?

• Що мені слід змінити у своєму способі навчання?

    Ці та інші подібні запитання мають стати внутрішньою потребою учнів.  Цілі навчання визначає вчитель   спільно з учнями. Далі учні самостійно регулюють власну навчальну діяльність, а педагог забезпечує необхідну підтримку.

Процедури самооцінювання / взаємооцінювання включають в себе:

• розроблення вчителем чітких критеріїв оцінювання;

• створення необхідного психологічного настрою учнів на аналіз власних результатів або отримання коментарів від свого однокласника;

• забезпечення умов, коли критерії оцінювання учням відомі, і вони самостійно зіставляють з ними свої результати, роблячи при цьому відповідні висновки про ефективність роботи;

 • складання учнями власної програми діяльності на наступний етап навчання з урахуванням отриманих результатів.

     Вчителю для розвитку навичок самооцінювання/взаємооцінювання навчальної діяльності дитини необхідно:

 • регулярно нагадувати учням про цілі і критерії оцінювання;

• планувати при проведенні навчальних занять час для самооцінювання/взаємооцінювання;

• оприлюднювати мету навчального заняття, критерії оцінювання навчальних досягнень.

    Розгляду даного питання можна присвятити засідання педагогічної ради. Воно може вивчатись у структурі роботи методичних об’єднань. За необхідності, у закладі    створюється творча група з питань впровадження самооцінювання і взаємооцінювання. Оприлюднюються  найкращі методичні розробки вчителів з питань самооцінювання/взаємооцінювання або проводяться майстер-класи.

Оцінка виконання критерію

• Чи розглядалось дане питання в структурі методичної роботи, у процесі співпраці вчителів?

• Яка частка вчителів закладу освіти застосовує самооцінювання і взаємооцінювання учнів?

 • Чи наявні у закладі освіти чіткі критерії навчальних досягнень?

• Чи надають вчителі допомогу учням у процесі самооцінювання навчальної діяльності учнів?

 Методи збору інформації

• Спостереження (за проведенням навчального заняття).

• Опитування (анкетування педагогічних працівників, учнів).

Напрям 3. Оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників

Вимога/правило 3.1. Ефективність планування педагогічними працівниками своєї діяльності, використання сучасних освітніх підходів до організації освітнього процесу з метою формування ключових компетентностей здобувачів освіти

 Критерій 3.1.1. Педагогічні працівники планують свою діяльність, аналізують її результативність

       Календарний   план є основним робочим документом, який визначає педагогічну діяльність вчителя та вихователя  та допомагає їм досягти очікуваних результатів навчання. Планування розробляється педагогом  самостійно або спільно з іншими педагогами в структурі методичного об’єднання закладу.

      Вихователі  під час складання календарного плану враховують відповідність його змісту  освітній програмі закладу. Оцінюють результативність та виконання Базового компонента дошкільної освіти, хід якісного виконання програми розвитку «Я у Світі», виховання і навчання здобувачів дошкільної освіти у кожній віковій групі.

    Вчителям розроблюючи календарно-тематичні плани, потрібно враховувати:

• Державні стандарти початкової  освіти;

• навчальні програми предметів (курсів);

• модельні навчальні програми (якщо вони передбачені типовою освітньою програмою);

• освітню програму закладу освіти.

     Учителі можуть розробляти власні навчальні програми з предметів, курсів на основі Державних стандартів початкової освіти чи за зразком модельної навчальної програми – самостійно або об’єднавшись у професійні спільноти/мережі. Навчальні програми предметів або курсів розробляються з урахуванням мети і загальних цілей у рамках кожної з дев’яти освітніх галузей початкової школи. Календарно-тематичний план, навчальна програма повинні бути синхронізовані з освітньою програмою закладу освіти. Обсяг запланованих годин за планом не повинен перевищувати або бути меншим за обсяг годин робочого навчального плану освітньої програми закладу освіти. Календарно-тематичний план – це результат творчої роботи вчителя, його бачення способів і напрямів отримання очікуваних результатів навчання. Учитель сам визначає необхідний обсяг годин на вивчення теми, може змінювати послідовність їх вивчення, визначати обов’язкові види робіт. Форма ведення календарно-тематичного плану є довільною. У першу чергу, план має бути зручним для використання самим учителем. Календарно-тематичний план, крім тем уроків та дат їх проведення, може містити опис наскрізних змістових ліній, визначення ключових компетентностей, які розвиваються на даному занятті, домашні завдання, інші компоненти на розсуд вчителя. У процесі вивчення роботи педагога щодо ведення календарно-тематичних звертається  увага на наступне:

• відповідність плану Державному стандарту початкової освіти;

• відповідність очікуваним результатам навчально-пізнавальної діяльності учнів згідно навчальних програм з предметів (курсів);

• відповідність структури і обсягу календарно-тематичного плану освітній програмі закладу освіти, робочому навчальному плану;

• забезпечення компетентнісного підходу у викладанні.

     Календарно-тематичне планування розробляється не тільки для класно-урочної, але й для інших організаційних форм освітнього процесу. Календарне планування може розроблятись або на семестр, або на весь навчальний рік. У закладі освіти видається наказ про підготовку календарно-тематичного планування. Календарно-тематичні плани розглядаються і погоджуються на засіданнях методичного об’єднання закладу   та заступником директора з навчальної роботи. У кінці навчального року вчителі самостійно або на засіданнях методичних об’єднань проводять аналіз реалізації календарно-тематичного планування та визначають напрямки вирішення проблем, які виникали у ході використання календарного планування протягом навчального року.

 Оцінка виконання критерію

• Чи наявні у вчителів календарно-тематичні плани?

• Чи забезпечує календарно-тематичне планування досягнення очікуваних результатів навчання, що передбачені для даного віку учнів Державним стандартом початкової освіти?

• Чи відповідає календарно-тематичне планування освітній програмі закладу освіти?

• Чи відповідає зміст календарно-тематичного планування очікуваним результатам навчально-пізнавальної діяльності учнів згідно навчальних програм предметів (курсів)?

• Чи простежується у календарно-тематичному плануванні компетентнісний підхід у викладанні?

Метод отримання інформації:

 • Вивчення документації (календарно-тематичні плани).

Критерій 3.1.2. Педагогічні працівники застосовують освітні технології, спрямовані на формування ключових компетентностей і наскрізних умінь здобувачів дошкільної та початкової освіти

      Метою дошкільної та початкової освіти в Україні є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, набуття нею життєвих компетенцій.

   Педагоги закладу вчать вихованців умінням робити висновки, самостійно приймати рішення, критично мислити. Щоб досягти цієї мети, формують ключові компетентності, простежують у викладанні предметів наскрізні змістові лінії.  

 Етапи забезпечення  компетентнісного підходу у проведенні занять, викладанні предметів (курсів) у КЗ НВК ім. С.О.Морозової  та забезпечення розвитку наскрізних умінь здобувачів освіти:

1.  Обговорення проблем впровадження компетентнісного підходу на засіданнях педагогічної ради та нарадах при директорові.

2. Планування роботи педагогів. У календарних, календарно-тематичних планах, навчальних програмах педагоги    передбачають види роботи, спрямовані на розвиток оволодіння вихованцями ключовими компетентностями.

3. Вивчення роботи педагогів шляхом спостереження під час відвідування навчального заняття, підсумкових занять (у дошкільному підрозділі) та виконання учнями контрольних зрізів. Форми і методи роботи, які використовуються педагогами на заняттях,  спрямовуються на розвиток творчої, пошукової та аналітичної роботи здобувачів освііти. Доцільним є використання контрольних зрізів і моніторингу знань, щоб отримати інформацію щодо оволодіння здобувачами освіти ключовими компетентностями.

    Організаційною формою навчального заняття, яка сприяє формуванню компетентностей, є  не тільки заняття чи урок, але й інші організаційні форми проведення навчальних занять: перевернуте, змішане навчання, технологія веб-квесту, проектна, науково-дослідницька робота тощо.

    Під час вивчення роботи педагога враховується, що важливим є не використання певних форм роботи самих по собі, а їх доречність та ефективність для оволодіння здобувачами освіти ключовими компетентностями.

    Використання результатів спостереження за відвіданими навчальними заняттями та проведеними контрольними зрізами для підвищення якості освітньої діяльності у закладі:

• Підготувати аналітичний висновок, у якому виокремити позитивні моменти роботи педагогів та проблеми, які виникають у процесі застосування компетентнісного підходу до навчання.

• Результати висновку винести на обговорення педагогічної ради закладу освіти, засідань методичного об’єднаня.

• Провести в закладі майстер-класи педагогів, які успішно впроваджують компетентнісний підхід у процесі викладання.

• Розробки навчальних занять педагогів можна оприлюднити на веб-сайті закладу  и або інших відкритих ресурсах для обміну педагогічним досвідом.

Оцінка виконання критерію

• Чи реалізують педагоги закладу під час проведення навчальних занять компетентнісний підхід і простежують наскрізні змістові лінії?

• Чи відбувається розвиток критичного мислення вихованців під час проведення навчальних занять?

 Методи збору інформації

• Спостереження (за проведенням навчальних занять).

• Вивчення документації (календарні, (календарно-тематичні) плани, результати контрольних робіт, результати моніторингу).

Критерій 3.1.3. Педагогічні працівники беруть участь у формуванні та реалізації індивідуальних освітніх траєкторій для здобувачів освіти (за потреби)

     Метою розроблення індивідуальної освітньої траєкторії здобувача освіти закладу є   формування  персонального шляху реалізації особистісного потенціалу здобувача освіти, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду.

     Індивідуальна освітня траєкторія в закладі освіти може бути реалізована через індивідуальний навчальний план (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту).

Метою розроблення індивідуальної освітньої траєкторії є врахування індивідуальних особливостей, здібностей та розвитку дитини. Вона дозволяє зробити освітній процес комфортним для здобувача освіти, забезпечує індивідуальний прогрес дитини в оволодінні ключовими компетентностями. Індивідуальна освітня траєкторія може розроблятися, зокрема, для учнів, які: • потребують індивідуальної форми навчання (педагогічного патронажу);

• перебувають на дистанційній формі навчання;

• перебували на довготривалому лікуванні;

• потребують відповідного періоду адаптації;

• прибули з інших закладів освіти (наприклад, з вивченням мов національних меншин);

• випереджають однокласників у швидкості та якості засвоєння навчального матеріалу;

• мають індивідуальні інтереси, нахили, уподобання;

• мають особливі освітні потреби.

   Індивідуальну освітню траєкторію можна розробляти на різні терміни (навчальний рік, семестр або більш короткострокові періоди). Рішення про реалізацію індивідуальної освітньої траєкторії може прийматись за заявою батьків або за рішенням педагогічної ради. Заява батьків необхідна для реалізації таких форм індивідуальної освітньої траєкторії:

• організація індивідуальної форми навчання (педагогічного патронажу);

• організація дистанційної форми навчання тощо.

      Щоб запровадити вищеназвані форми індивідуальної освітньої траєкторії, їх схвалює педагогічна рада та затверджує наказом керівник закладу освіти. На підставі наказу розробляється індивідуальний навчальний план, який відповідає освітній програмі закладу освіти та Державним стандартам початкової освіти. У деяких випадках педагогічна рада закладу освіти може приймати рішення про реалізацію індивідуальної освітньої траєкторії для учнів, які потребують відповідної корекції їхньої освітньої діяльності та адаптації до освітнього процесу. У такому разі індивідуальний навчальний план не потребує затвердження керівництвом закладу освіти, він розробляється учителями у довільній формі і може включати в себе графік індивідуальних консультацій, індивідуальні завдання. Індивідуальну освітню траєкторію можна розробляти і з окремого предмету (курсу) чи з групи предметів. Інформація проходження індивідуальної освітньої траєкторії учнем є предметом обговорення з батьками учнів, практичним психологом, періодично на нарадах при директорові.

Основні складові змісту індивідуальної освітньої траєкторії:

 • індивідуальний підхід до вивчення навчальних дисциплін;

 • визначення власних цілей дитини у вивченні конкретної теми або розділу

; • вибір оптимальної форми та темпу навчання;

• використання способів навчання, які відповідають індивідуальним особливостям учня;

 • здійснення учнем самооцінки власної діяльності.

   Розроблення індивідуальної освітньої траєкторії до роботи  залучаються психолог  та   батьки.  

Алгоритм розроблення індивідуальної освітньої траєкторії

Оцінка виконання критерію

• Чи розробляються індивідуальні навчальні плани для дітей, які цього потребують?

 • Чи наявна співпраця при розробленні індивідуальної освітньої траєкторії між учителем, практичним психологом і батьками?

• Чи використовувались для реалізації індивідуальної освітньої траєкторії інші організаційні форми освітнього процесу, крім класно-урочної?

Методи збору інформації

 • Опитування (анкетування вчителів).

• Вивчення документації (індивідуальні навчальні плани).

Критерій 3.1.4. Педагогічні працівники створюють та/або використовують освітні ресурси (електронні презентації, відео матеріали, методичні розробки, веб-сайти, блоги тощо)

       Одним із результатів реалізації набутого досвіду педагогічними працівниками є створені ними освітні ресурси.

Основні види освітніх ресурсів, які можуть створюватись педагогічними працівниками:

 • розробки, плани-конспекти, сценарії проведення навчальних занять;

• додаткові інформаційні матеріали для проведення занять, уроків;

• тестові перевірочні контрольні роботи та моніторинги;

• практичні і проектні завдання для роботи учнів під час проведення навчальних занять та вдома;

 • завдання для самостійного опрацювання учнями;

• навчальні програми;

• календарно-тематичні плани;

• електронні освітні ресурси для дистанційного навчання;

• інші інформаційні ресурси.

  Педагогічні працівники створюють освітні ресурси, які використовують у своїй роботі, поступово формуючи власне освітнє портфоліо. Створені освітні ресурси вчитель може використати для обміну педагогічним досвідом в межах закладу (семінари, майстер-класи, засідання методичного об’єднання), на рівні, міста, області, всієї країни. Оприлюднюватись освітні ресурси можуть на сайті закладу  , освітніх сайтах, фахових виданнях, матеріалах конференцій, збірниках наукових праць тощо.

    Обмін досвідом сприяє професійному зростанню педагогів. Оцінювання педагогічних працівників за цим критерієм може відбуватись шляхом вивчення створених освітніх ресурсів. Ця інформація може використовуватись при атестації вчителя, визначенні заходів морального та матеріального заохочення. Портфоліо із зібраним власним освітнім продуктом є своєрідним капіталом, який є основою професійного зростання та підвищення кваліфікації вчителя.

Портфоліо

Портфоліо для педагогів– це збірник матеріалів, які були створені і зібрані педагогом. Це інструмент, який показує його компетентність   в певній сфері. У сучасній підготовці педагогів та їх навчанні без відриву від виробництва портфоліо стало звичайним засобом визначення кваліфікації. З іншого боку, портфоліо є інструментом обговорення. Портфоліо надає матеріал для критики й оцінки ефекту занять, уроків, методів, взаємодії із здобувачами  освіти тощо.

У портфоліо можна включити:

• коротку біографію педагога;

• вибрані навчальні заняття (у тому числі, наприклад, робочі плани та наочні матеріали для здобувачів освіти тощо);

 • розроблені педагогом освітні ресурси;

• кращі дитячі та учнівські роботи;

• результати тестування/сертифікації (за наявності);

• документація у випадку, якщо педагог брав участь в реалізації освітніх проектів, дослідницько-експериментальній роботі.

Оцінка виконання критерію

• Чи мають педагоги оприлюднені публікації, методичні розробки, матеріали до навчальних занять?

• Чи формує педагог  педагогічне портфоліо?

• Чи відбувається обмін досвідом між педагогами  у закладі?

 Методи збору інформації

• Вивчення документації (ознайомлення зі створеними освітніми ресурсами).

Критерій 3.1.5 Педагогічні працівники сприяють формуванню суспільних цінностей у здобувачів освіти у процесі їх навчання, виховання та розвитку

     Одним із дев’яти ключових компонентів формули НУШ (Концепція «Нова українська школа») є наскрізний процес виховання, який формує цінності. Виховний процес не буде ефективним, якщо він не поєднується з навчальною діяльністю та не вплетений органічно в освітній процес.

   Виховний процес у закладі є  невід’ємною складовою всього освітнього процесу і орієнтується на загальнолюдські цінності.

    Виховання, яке обмежується лише бесідами на морально-етичні теми в післяурочний час, ніколи не стане дієвим та ефективним. Якісний виховний процес   ґрунтується насамперед на особистому прикладі педагога та використанні виховної складової змісту навчальних предметів і курсів. Ефективність виховного процесу неможлива без атмосфери довіри, доброзичливості, взаємної підтримки. Основна інформація  про рівень виховного процесу і його наскрізності   отримується  шляхом спостереження за навчальними заняттями. Процес виховання може простежуватись як у самому процесі викладання, так і у змісті предмету або курсу.

Основні аспекти виховання   забезпечення під час проведення навчальних занять:

 • повага гідності, прав і свобод людини;

• повага до культурної багатоманітності;

• визнання цінності демократії, справедливості, рівності та верховенства права;

• розвиток громадянської свідомості та відповідальності;

• розвиток навичок критичного мислення;

• розвиток навичок співпраці та командної роботи;

• формування здорового і екологічного способу життя;

• статеве виховання та виховання гендерної рівності;

• інші виховні аспекти.

Наскрізний процес виховання   реалізується  у процесі викладання практично усіх предметів і курсів навчального плану.

   Важливим доповненням виховної роботи є тематичні позаурочні заходи, які готуються спільно з учнями. Підсумком моніторингу за проведенням навчальних занять може бути узагальнення інформації, яка виноситься на засідання педагогічної ради. У рішенні педагогічної ради окреслюються шляхи вдосконалення наскрізного виховного процесу у закладі освіти.

Оцінка виконання критерію

 • Чи простежується наскрізний процес виховання під час проведення навчальних занять?

• Чи поєднують педагоги виховний процес з формуванням ключових компетентностей здобувачів освіти?

 Методи збору інформації

 • Спостереження (за проведенням навчальних занять).

  Критерій 3.1.6. Педагогічні працівники використовують інформаційно-    комунікаційні технології в освітньому процесі

        Використання інформаційних ресурсів та інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі дає змогу підвищити продуктивність роботи, раціональними шляхами досягати необхідного результату. Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) – це технології, спрямовані на створення, розповсюдження та обробку інформаційних ресурсів. До сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання відносяться Інтернет-технології, мультимедійні програмні засоби, офісне та спеціалізоване програмне забезпечення, електронні посібники та підручники, системи дистанційного навчання (системи комп’ютерного супроводу навчання) та інші.

   Використання ІКТ педагогічними працівниками в освітньому процесі дає змогу реалізувати ряд важливих завдань:

• створення електронних освітніх ресурсів;

 • інтенсифікація роботи з документами;

• комунікація із здобувачами освіти та батьками;

 • створення наочності, дидактичних матеріалів в електронному вигляді;

• використання нових освітніх технологій (дистанційного, змішаного навчання, веб-квестів тощо);

 • розроблення моніторингових робіт;

• створення електронних каталогів і баз даних;

• використання хмарних сховищ документів;

• використання електронних підручників в освітньому процесі;

• підвищення професійного рівня педагога, обмін досвідом;

• отримання актуальної освітньої інформації.

   Інформаційно-комунікаційні технології дозволяють використовувати нові освітні технології, зокрема, змішане навчання, вебінари, веб-квести та інші.

Передумови, які мають реалізуються  у закладі для сприяння ефективного використання ІКТ педагогічними працівниками:

 • Необхідна матеріальна база: наявність комп’ютерів та іншого технічного обладнання, програм, доступу до мережі Інтернет.

• Формування інформаційної культури педагога, розвиток умінь знаходити необхідну інформацію.

• Розвиток комп’ютерної грамотності педагогів, навички впевненого користувача у використанні комп’ютерних технологій, офісних програм.

 • Знання методик ефективного застосування комп’ютерних програм.

• Наявність відповідного програмного забезпечення, що відповідало б навчальним програмам з цих дисциплін

    Розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності педагогів   забезпечується через такі форми науково-методичної роботи:

• постійно діючий семінар з питань впровадження ІКТ в освітньому процесі;

• індивідуальні консультації;

• майстер-класи педагогів, компетентних у впровадженні ІКТ в освітній процес;

• дистанційне навчання педагогічних працівників, онлайн-курси;

• самоосвітня діяльність педагогічних працівників;

• проведення практичних занять у рамках роботи творчих груп з впровадження ІКТ;

• дослідно-експериментальна робота з проблем впровадження ІКТ в освітній процес.

    Вивчення й оцінювання використання педагогами ІКТ   здійснюється через спостереження за проведенням навчальних занять, за кількістю створених електронних ресурсів. Рівень оволодіння учителями ІКТ може враховуватись у процесі атестації вчителя, можливостей матеріального та морального заохочення.

Оцінка виконання критерію

• Чи володіють педагогічні працівники навичками впевненого користувача у використанні комп’ютерних технологій, офісних програм?

• Чи використовують педагоги ІКТ у викладацькій діяльності?

• Чи вдосконалюють педагоги  свої навички з використання ІКТ?

 Методи збору інформації

 • Вивчення документації (електронні освітні ресурси, протоколи засідань педагогічної ради).

 • Спостереження (за навчальним заняттям)

Вимога/правило 3.2. Постійне підвищення професійного рівня і педагогічної майстерності педагогічних працівників

Критерій 3.2.1. Педагогічні працівники сприяють формуванню, забезпечують власний професійний розвиток і підвищення кваліфікації, у тому числі щодо методик роботи з дітьми з особливими освітніми потребами

       Підвищення кваліфікації, вдосконалення професійного розвитку – це не тільки курсова перепідготовка в Інституті післядипломної педагогічної освіти. Це також участь педагогічних працівників у різноманітних тренінгах, конференціях, семінарах, вебінарах, онлайн-курсах тощо. Важливо, щоб процес професійного зростання вчителя не обмежувався лише формами підвищення кваліфікації за межами закладу. Це має бути безперервний системний процес: обмін досвідом, розроблення системи навчальних занять, публікації в друкованих та електронних джерелах, самоосвіта. Усе це складова  педагогічного  портфоліо як індикатору професійного зростання.

Функції педагогічного  портфоліо:

• фіксує динаміку за певний час;

• забезпечує неперервний процес освіти і самоосвіти;

• відзначає результати діяльності;

• дозволяє виявити кількісні та якісні індивідуальні досягнення. Бажано, щоб напрями підвищення кваліфікації педагога  були синхронізовані з освітньою програмою закладу.

    Мотивуючим для вчителя є інститут сертифікації, яка свідчить про високий рівень педагогічної діяльності педагогічного працівника. Дуже важливим є сприяння з боку керівництва закладу освіти у проходженні вчителями сертифікації. Важливо використовувати досвід сертифікованих учителів у закладі освіти, заохочення наставництва з боку сертифікованих учителів.

      У процесі вивчення внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти відбувається узагальнення та аналіз процесу підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Зростання якісно-кваліфікаційного рівня педагогів (відсоток педагогів з першою, вищою кваліфікаційними категоріями та педагогічними званнями)   свідчить про вдосконалення освітньої діяльності у закладі.

Оцінка виконання критерію

 • Чи використовує педагог різні форми підвищення кваліфікації?

• Чи відповідають напрями підвищення кваліфікації освітній програмі закладу?

• Чи простежується в закладі зростання якісно-кваліфікаційного рівня педагогічних працівників?

 Методи збору інформації

• Вивчення документації (портфоліо педагогічного працівника, протоколи засідань педагогічної ради, накази керівника з основної діяльності, річний план роботи закладу освіти, свідоцтва і сертифікати про підвищення кваліфікації).

 • Спостереження (за проведенням навчальних занять).

Критерій 3.2.2. Педагогічні працівники здійснюють інноваційну освітню діяльність, беруть участь у освітніх проектах, залучаються до роботи як освітні експерти

       Якість освітньої діяльності неможлива без інновацій. Інноваційна діяльність в освіті виявляється передусім в оновленні та освоєнні нового змісту освіти. Продуктами інноваційної педагогічної діяльності є нововведення, що позитивно змінюють систему освіти, визначають її розвиток і характеризуються як нові чи вдосконалені.

      Інноваційна робота реалізується  через дослідно-експериментальну роботу у КЗ НВК ім.С.О.Морозової, яка здійснюється на різних рівнях: закладу освіти, регіональному, всеукраїнському, участь у міжнародних освітніх проектах. Метою дослідно-експериментальної роботи є дослідження, експериментальна апробація нових методів, засобів і форм освітнього процесу, освітніх технологій. Дослідно-експериментальна робота не є основним для освітнього закладу видом освітньої діяльності, але може стати необхідним для вирішення поставлених перед ним завдань стратегічного розвитку.

    Успішна участь педагога в інноваційній діяльності є показником його високої кваліфікації. Результати цієї діяльності   використовуються у процесі атестації педагогічного працівника. Результатом інноваційної роботи є звіт закладу  про результати дослідно-експериментальної роботи, виступи педагогів на конференціях і семінарах, оприлюднені публікації з тематики роботи. Простежується впровадження результатів інноваційної роботи в освітній процес закладу. Висококваліфіковані педагоги закладу   залучаються як освітні експерти під час проведення інституційного аудиту, експертизи навчальних програм і підручників, підготовки та експертизи тестових завдань тощо.

Оцінка виконання критерію

• Чи беруть участь педагогічні працівники в інноваційній, дослідно-експериментальній роботі?

• Які результати інноваційної діяльності педагога?

• Чи впроваджуються результати дослідно-експериментальної роботи в освітній процес закладу?

• Чи залучаються педагогічні працівники закладу освіти у якості освітніх експертів?

 Методи збору інформації

• Вивчення документації (свідоцтва та сертифікати освітніх експертів, які зберігаються в особових справах педагогічних працівників, звіти, публікації педагогічних працівників).

Вимога/правило 3.3. Налагодження співпраці зі здобувачами освіти, їх батьками, працівниками закладу освіти

 Критерій 3.3.1. Педагогічні працівники діють на засадах педагогіки партнерства

  Для забезпечення необхідного розвитку дитини   освітній процес в закладі будується  на засадах педагогіки партнерства враховує права дитини, її здібності, потреби та інтереси, на практиці реалізуючи принцип дитиноцентризму. Педагогіка партнерства дозволяє  педагогам і здобувачам освіти  стати повноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Найважливішим напрямом, який забезпечує педагогіку партнерства у закладі, є особистісно орієнтована технологія навчання. Вона ставить сьогодні в центр усієї освітньої системи особистість дитини, її можливості для саморозвитку, забезпечення комфортних, безконфліктних та безпечних умов навчання. Особистісно орієнтоване навчання спрямоване на вирішення завдань розвитку у здобувачів освіти стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися. Особистісно орієнтований підхід неможливий без постійної взаємодії, діалогу, неупередженого ставлення до здобувачів освіти.

 Необхідні умови особистісно орієнтованого навчання:

 • відмова від орієнтації освітнього процесу на пересічну дитину чи  школяра;

• обов’язкове максимально можливе врахування інтересів кожної дитини;

 • підхід до дитини як до особистості;

 • забезпечення свободи і прав дитини в усіх проявах її діяльності;

 • урахування вікових та індивідуальних особливостей дитини;

 • забезпечення морально-психологічного комфорту дитини.

      Забезпечення особистісно орієнтованого підходу у навчанні має бути наскрізним і стосуватись не тільки проведення навчальних занять.

Забезпечення  особистісно орієнтованого підходу в освітньому процесі закладу через реалізацію педагогом низки методологічних завдань:

 • забезпечити можливість здобувачу освіти  вільно висловлювати свою думку;

 • розвивати уміння аргументовано конструювати свою відповідь;

 • забезпечити партнерські стосунки між педагогом і дитиною.

Алгоритм впровадження особистісно-орієнтованого навчання:

1. Розроблення календарних та поурочних планів, у змісті яких простежується особистісно орієнтований підхід у навчанні.

2. Інформування учнів про очікувані результати навчання та перелік завдань під час вивчення кожної теми.

3. Розроблення диференційованих завдань для роботи з дітьми.

4. Розроблення завдань, на які не можна знайти готової відповіді в підручниках та інших інформаційних джерелах.

5. Вдосконалення критеріїв оцінювання, які мотивують здобувачів освіти  до самостійної роботи, висловлювання своєї аргументованої думки, власного бачення.

    Впровадження особистісно орієнтованого навчання є складним процесом, тому   дане питання розглядається  на засіданні педагогічної ради. Педагогічна рада   схвалює рішення про вивчення досвіду окремих педагогів із впровадження особистісно орієнтованого навчання (проведення майстер-класів), проведення постійно діючого семінару з даної проблеми, спрямовує на вивчення проблем особистісно орієнтованого навчання роботу методичного  об’єднання.  Впровадження особистісно орієнтованого навчання   визначена як науково-методична проблема закладу.

Оцінка виконання критерію

• Чи використовує педагог під час проведення навчальних занять особистісно орієнтований підхід у навчанні?

• Чи простежуються під час освітнього процесу можливості розвитку здобувачів освіт та їх самореалізація?

 • Чи забезпечується в ході освітнього процесу психологічний комфорт дитини?

• Які організаційні заходи із впровадження особистісно орієнтованого навчання здійснюються в закладі?

• Чи реалізується у закладі   персоніфікований підхід у роботі з учнями?  Методи збору інформації

• Спостереження (за проведенням навчальних занять).

 • Опитування (анкетування учнів).

Критерій 3.3.2. Педагогічні працівники співпрацюють з батьками здобувачів освіти з питань організації освітнього процесу, забезпечують постійний зворотній зв’язок

      Забезпечити якість освіти можливо лише за умови партнерства закладу освіти та батьків. Тому дуже важливою є комунікація між педагогічними працівниками і батьками. Адже від рівня такої комунікації багато у чому залежить навчальний поступ дитини, індивідуальна освітня траєкторія, адаптація до освітнього процесу. Педагогічні працівники мають у повній мірі інформувати батьків про важливі аспекти освітнього процесу у закладі через доступні канали комунікації. Важливою для батьків є інформація про критерії оцінювання навчальних досягнень учнів.

   Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, педагог повинен враховувати важливість таких чинників:

1. Доброзичливе ставлення до дитини. Психологічний контакт з батьками легше налагодити, якщо педагог виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні риси.

2. Запрошення батьків до співпраці. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками – перший крок до співпраці з ними. З такою ініціативою має виступити педагог, оскільки до цього його зобов’язує професійний обов’язок.

3. Визнання батьків партнерами у співпраці заради дитини. Педагог повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.

 4. Пошук нових форм співпраці. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.

   Комунікація з батьками може відбуватись у різних формах. Це насамперед індивідуальні зустрічі, бесіди. Важливою є онлайнова комунікація за допомогою соціальних мереж або інтерактивної інтернет-платформи. Питання і проблеми комунікування з батьками періодично розглядаються у закладі. Оцінити рівень комунікації педагогічних працівників з батьками можна шляхом проведення анкетування педагогічних працівників і батьків. Постійний і регулярний процес комунікації робить батьків більш свідомими у зануренні в освітній процес.

Оцінка виконання критерію

 • Чи комунікують педагогічні працівники з батьками, наскільки системно це відбувається?

• Який зворотний зв’язок найчастіше отримують батьки від педагогів?

• Чи використовується для комунікування інтерактивна інтернет-платформа чи інші онлайн-ресурси?

• Чи є позитивний результат комунікування педагогічних працівників з батьками?

• Який відсоток батьків позитивно оцінюють результати комунікування?

Методи збору інформації

• Опитування (анкетування батьків, педагогічних працівників).

Критерій 3.3.3. У закладі освіти існує практика педагогічного наставництва, взаємонавчання та інших форм професійної співпраці

     Одним із чинників, який впливає на професійне зростання педагогічних працівників, є співпраця і комунікація з колегами, налагодження командної роботи. Атмосфера доброзичливості в педагогічному колективі сприяє ефективному розв’язанню освітніх проблем. Взаємне збагачення педагогічними здобутками, спільний пошук оптимальних методів і форм викладання призводить до професійного зростання та вдосконалення системи освітньої діяльності.

 Методичні та організаційні форми командної роботи педагогічних працівників, які   удосконалюють якість освітньої діяльності в закладі:

• спільне планування роботи;

 • робота над розв’язанням відповідної науково-методичної проблеми;

• спільна реалізація освітніх проектів;

• взаємовідвідування навчальних занять;

• дослідно-експериментальна робота;

• інститут наставництва;

• інтеграція змісту навчальних предметів; • поширення педагогічного досвіду.   Організаційні заходи   для налагодження командної роботи у закладі:

• проведення тренінгу з питань налагодження командної роботи, розгляд цього питання на нарадах при директорові;

 • опитування педагогічних працівників з метою виявлення потреб в комунікації, чи наявних проблем або перешкод;

• проблемні або творчі групи з реалізації проектної, дослідно-експериментальної, планування освітньої діяльності тощо. При цьому такі групи за інтересами можуть бути неформальними. Якщо вони будуть створюватись за ініціативи самих педагогічних працівників, то і результат їхньої роботи ефективним. Результати роботи таких робочих груп можна заслухати на нарадах при директорові або на педагогічному семінарі у закладі. Напрацьовані спільні публікації або розробки можна розмістити на сайті закладу освіти.

    Важливо не перетворити ініціативу педагогічних працівників на формальний паперопотік. Ніякі звіти про проведену роботу з даного питання не потрібні.

Важливим є інститут наставництва в закладі освіти. Наставництво необов’язково передбачає опіку більш досвідченого працівника над молодим педагогом . Наставником для інших працівників може бути педагогічний працівник, який є більш обізнаним і компетентним у відповідній сфері педагогічної роботи.

Найкраще, щоб наставництво у закладі   було побудоване на неформальних зв’язках між педагогічними працівниками. А організаційна робота керівництва може звестись до бесід, особистих прохань тощо.

      Одним із чинників вдосконалення освітнього процесу є відвідування педагогами навчальних занять, які проводять колеги. Таким чином зростає професійна майстерність усіх зацікавлених педагогів. Найпростіше організувати взаємовідвідування в рамках колективного перегляду для вихователів,  методичного об’єднання вчителів. Але корисним також буде взаємовідвідування між педагогами різного фаху. Процес взаємовідвідування можна поєднати із проведенням інтегрованих бінарних навчальних занять, що підвищить педагогічну майстерність педагогів та буде розвивати пізнавальну активність здобувачів освіти.

      Для ефективної командної роботи педагогічних працівників можна використати спільний блог. За допомогою блогу є можливість поділитись своїм досвідом і запросити інших вчителів до обміну думками. Це ефективний спосіб комунікації, особливо коли виникає проблема часу для спілкування.

      Активність педагогічного працівника щодо співпраці з колегами  використовують у процесі атестації, форм морального і матеріального заохочення. Для вчителя, який за власної ініціативи активно долучається до командної роботи в закладі освіти, як мотивацію до подальшого вдосконалення в роботі можна використати інструмент позачергової атестації для присвоєння більш високої кваліфікаційної категорії або педагогічного звання.

Оцінка виконання критерію

• В яких формах відбувається співпраця між педагогічними працівниками у закладі?

• Чи наявне і наскільки ефективне в закладі наставництво?

 • Які основні результати командної співпраці можна відзначити?

Методи збору інформації

• Вивчення документації (протоколи засідання педагогічної ради і нарад при директорові).

• Опитування (анкетування педагогічних працівників).

Вимога/правило 3.4. Організація педагогічної діяльності та навчання здобувачів освіти на засадах академічної доброчесності

Критерій 3.4.1. Педагогічні працівники під час провадження педагогічної та наукової (творчої) діяльності дотримуються академічної доброчесності

     Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/ або наукових (творчих) досягнень (частина 1 статті 42 Закону України «Про освіту»).

Академічна доброчесність є невід’ємною складовою забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти, а дотримання принципів академічної доброчесності під час освітнього процесу впливає не лише на якість освіти, а й на формування у здобувачів освіти  таких важливих цінностей, як чесність, довіра, справедливість, взаємоповага, відповідальність.  

 Педагогічні працівники для реалізації політики академічної доброчесності у КЗ НВК ім.С.О.Морозової повинні:

1. Неухильно дотримуватись норм академічної доброчесності і власним прикладом демонструвати важливість дотримання норм академічної доброчесності у педагогічній діяльності.

 2. Інформувати здобувачів освіти про необхідність дотримання норм академічної доброчесності. Це має відбуватись наскрізно: під час проведення навчальних занять, у позаурочних заходах, за допомогою наочної інформації. 3. Інформувати батьків про необхідність дотримання норм академічної доброчесності.

4. Спрямовувати зміст завдань під час проведення навчальних занять на творчу та аналітичну роботу здобувачів освіти. Не повинно бути готових відповідей на поставлені педагогом завдання.

5. Не використовувати стандартизовані завдання з підручника. Розробляти такі завдання, які спонукають учнів критично мислити.

6. Практикувати в освітньому процесі написання тематичних творчих есе замість рефератів із скомпільованою інформацією з інших джерел.

7. Застосовувати компетентнісний підхід у навчанні. Звести до мінімуму завдання на перевірку знань. Використовувати відкриті питання, щоб перевірити рівень володіння навичками, а не знання.

  При вивченні дотримання академічної доброчесності педагогічними працівниками потрібно звернути увагу на:

• виховання у здобувачів освіти  необхідності дотримуватись принципів академічної доброчесності власним прикладом;

• неупередженість при оцінюванні навчальних досягнень здобувачів освіти  

 (на підставі чітких критеріїв);

• відсутність протекціонізму та шахрайства при проведенні олімпіад, конкурсів;

• дотримання норм законодавства України про авторське право і суміжні права;

• дотримання правил посилання на джерела інформації, яка використовується; • чесність і ретельність в інноваційній та дослідно-експериментальній роботі; • просвітницька робота щодо дотримання академічної доброчесності учнями; • інші складові.

   Керівництво закладу   періодично моніторить стан дотримання норм академічної доброчесності у закладі. Це відбувається  шляхом вивчення публікацій педагогічних працівників, опитувань педагогічних працівників і здобувачів освіти , спостережень за проведенням навчальних занять.

Отриману в результаті моніторингу інформацію  розглядають на засіданні педагогічної ради та використовують у самооцінюванні якості освітньої діяльності та якості освіти у закладі.

 Оцінка виконання критерію

• Чи дотримуються педагогічні працівники норм академічної доброчесності в освітній діяльності?

• Чи розробляють педагоги завдання, спрямовані на творчу і аналітичну роботу  здобувачів освіти, критичне мислення?

Методи збору інформації

• Спостереження (за проведенням навчального заняття).

• Опитування (анкетування педагогічних працівників;  здобувачів освіти  ).

• Вивчення документації (документ про академічну доброчесність у закладі, протоколи засідань педагогічної ради).

Критерій 3.4.2. Педагогічні працівники сприяють дотриманню академічної доброчесності здобувачами освіти

     У питанні академічної доброчесності серед здобувачів освіти проводиться системна роз’яснювальна робота з метою усвідомлення , наскільки важливе дотримання всіма учасниками освітнього процесу норм академічної доброчесності та шкідливе її порушення для всього суспільства і держави. Основні аспекти дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти:

 • самостійне виконання завдань;

• використання у навчальній діяльності лише перевірених та достовірних джерел інформації;

 • дотримання правил посилання на джерела інформації, яка використовується;

• надання достовірної інформації про результати власної навчальної діяльності.

Кроки, які  мають зробити педагогічні працівники для сприяння дотримання норм академічної доброчесності здобувачами освіти:

1.     Здійснювати просвітницьку роботу щодо важливості дотримання норм академічної доброчесності. 2.

2.     Вчити учнів при використанні інформаційних джерел робити необхідні посилання та вказувати автора.

3. Розробляти завдання, які унеможливлюють списування.

4. Оприлюднювати чіткі критерії оцінювання.

5. Реалізовувати у практиці роботи формувальне оцінювання.

 6. Налагоджувати партнерські відносини між педагогами і здобувачами освіти.

Даному питанню   приділяється увага в структурі методичної роботи закладу, в роботі методичних об’єднань. Керівництво закладу систематично моніторить ситуацію з дотриманням академічної доброчесності та розглядає  ці питання на нарадах, засіданнях педагогічної ради тощо.

Оцінка  виконання критерію

• Чи інформують педагогічні працівники учасників освітнього процесу про норми академічної доброчесності та їх важливість?

 • Чи розробляють вчителі завдання, які унеможливлюють списування? † Методи збору інформації

• Спостереження (за проведенням навчальних занять).

• Опитування (анкетування учнів).

Напрям 4.  Управлінські процеси закладу  

Вимога/правило 4.1. Наявність стратегії розвитку та системи планування діяльності закладу, моніторинг виконання поставлених цілей і завдань

 Критерій 4.1.1. У закладі  затверджено стратегію його розвитку, спрямовану на підвищення якості освітньої діяльності

      Висока якість освітньої діяльності (і, як наслідок, висока якість освіти) неможлива без розуміння шляхів розвитку закладу освіти. Цілі розвитку та основні кроки задля їх досягнення формулюються у стратегії розвитку, що містить визначення цінностей, які сповідує заклад.  

Зміст і  структура («каркас») стратегії розвитку.

 1. Які наші цінності? Що для нас є важливим, які наші людські та суспільні цінності? (Наприклад, унікальність кожної дитини, її право на вибір власного життєвого шляху; безпека та комфорт дитини у школі).

2. Які ми зараз? Це – оцінка поточного стану справ. Сюди можна вписати характеристику закладу, основні показники, які визначають його поточне становище. (Наприклад, розташування, мережа класів, кількість учнів, площа кабінетів, наявне обладнання, опис освітньої програми тощо).

3. Якими ми хочемо бути за кілька років? Якою має бути наша школа за кілька років? Чого саме ми хочемо досягти?

Відповіді на ці запитання можна розподілити за напрямами:

• зміст освітньої діяльності: розроблення освітньої програми, яка би враховувала побажання учнів та їх батьків, впровадження цікавих курсів за вибором тощо;

• розвиток матеріальної бази закладу: забезпечити дотримання вимог універсального дизайну, тощо;

• позиція засновника: може статися так, що місцева влада  бачить ваш заклад за кілька років якось інакше, ніж ви збираєтеся планувати;

 • і так – за кожним з напрямів...

4. Як ми досягнемо поставлених цілей? Цей розділ має бути присвячений плануванню конкретних дій за кожним із напрямів, завдяки виконанню яких ми можемо досягнути поставлених цілей. Ми плануємо забезпечити універсальний дизайн шкільного приміщення. Для цього потрібно визначити потреби учасників освітнього процесу, проектування, дії для забезпечення освітнього процесу під час будівельних робіт (скажімо, ремонт тільки на канікулах або тимчасове переведення учнів до іншого приміщення) тощо. Дуже важливо реально оцінити, які ресурси ми маємо для реалізації наших планів вже зараз – і які ресурси нам можуть бути принципово доступні. Один із таких важливих ресурсів – кадри, фахівці, які працюють у школі. Більш розгорнуто про облаштування освітнього середовища можна прочитати у розділі «Освітнє середовище закладу освіти» цього посібника.

5. Як ми дізнаємося, що досягли мети? Абсолютно необхідна умова будь-якого планування – вимірюваність результатів. Якщо ми чогось прагнемо, то маємо відразу визначитися: а як ми це виміряємо?

Стратегія розвитку закладу:

Для розроблення стратегії розвитку закладу  залучаються  педагогічний колектив, здобувачі освіти  та батьки. Одним із способів розроблення документу може бути створення робочих груп для підготовки пропозицій за певними напрямами. Для розроблення освітньої програми долучаються керівники методичних об’єднань, досвідчені педагоги, після чого заклад пропонує її до обговорення. Зацікавлені здобувачі освіти  та батьки вносять свої пропозиції стосовно змісту варіативної складової чи курсів за вибором; заступник директора з господарської роботи (завідувач господарства) та завідуючі кабінетами працюють над шляхами удосконалення матеріальної бази… Варіантів може бути безліч.

      Під час розроблення стратегії важливо враховувати засади державної політики у галузі освіти, чинне законодавство та нормативно-правові акти, які регулюють діяльність закладу освіти. Також треба враховувати положення статуту закладу (або зміни, які планується внести до нього). Після того, як робочі групи підготують свої пропозиції, їх узгоджують між собою, щоб зняти можливі суперечності.

Оцінка виконання критерію:

• Чи наявна і оприлюднена стратегія розвитку закладу?

 • Хто був залучений до розроблення стратегії розвитку?

• Чи ознайомлені працівники закладу із стратегію розвитку? Чи обізнані стосовно мети діяльності та шляхів розвитку закладу?

• Чи враховує стратегія розвитку специфіку та умови діяльності закладу?

 • Чи у закладі відбувається моніторинг досягнення цілей, які визначені стратегією розвитку?

• Чи відбувається коригування стратегії розвитку? З якої причини? Як часто? Що саме потребувало корекції?

 Методи збору інформації

 • Вивчення документації (Стратегія розвитку закладу, Статут закладу, освітня програма, протоколи засідань педагогічної ради, технічний паспорт закладу, наказ про закріплення території обслуговування, кошторис закладу).

   Критерій 4.1.2. У закладі освіти річне планування та відстеження його результативності здійснюються відповідно до стратегії його розвитку та з урахуванням освітньої програми

         Стратегія розвитку закладу   реалізовується через систему планування. Основою такої системи планування є річний план, розроблений відповідно до стратегії розвитку та освітньої програми, що визначає інші напрями діяльності і розвитку закладу. Річний план є основним робочим документом для організації повсякденної діяльності закладу  впродовж навчального року. Структуру річного плану  КЗ нвк ім.С.О.Морозової визначає самостійно.                 Аналіз виконання річного плану   здійснюється за напрямами, які визначаються закладом з урахуванням вимог законодавства (частина 3 статті 41 Закону України «Про освіту»).

Розроблення річного плану

Заклад самостійно обирає і структуру, і спосіб створення річного плану долучаючи  до його розроблення представників від педагогічного колективу, учнів, батьків.

  Роботу над річним планом  починається  з вивчення інформації про виконання плану попереднього навчального року (дивимося, що із плану ми виконали, що залишилося без реалізації, які незаплановані завдання довелося виконувати).

Оцінка виконання критерію

• Чи передбачає річний план виконання заходів, спрямованих на досягнення цілей, сформульованих у стратегії розвитку закладу?

• Чи залучалися до розроблення річного плану учасники освітнього процесу? • Чи враховано під час річного планування зміст освітньої програми закладу ?

• Чи охоплює річне планування всі напрями функціонування та розвитку закладу?

 • Чи є завдання річного плану зрозумілими для учасників освітнього процесу, а їх виконання – вимірюваним?

 • Яким чином здійснювався аналіз виконання річного плану минулого навчального року і як результати цього аналізу враховано під час складання плану поточного року?

Методи збору інформації

• Вивчення документації (Стратегія розвитку закладу, Статут закладу освіти, освітня програма, протоколи засідань педагогічної ради, технічний паспорт закладу, наказ про закріплення території обслуговування, кошторис закладу освіти).

Критерій 4.1.3. У закладі здійснюється самооцінювання якості освітньої діяльності на основі стратегії (політики) і процедур забезпечення якості освіти

         Регулярне вивчення внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти через створення та застосування системи моніторингу якості освітньої діяльності – критично значима умова успішної роботи закладу.   Для того, щоб забезпечити високу якість освітньої діяльності, КЗ НВК ім.С.О.Морозової  розробляє, затверджує, оприлюднює та запроваджує документ про внутрішню систему забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти, яке містить опис стратегії (політики) і процедур забезпечення якості освіти.

     Основою для розроблення такого документу може стати структура зовнішнього оцінювання, яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 09.01.2019 року № 17 «Порядок проведення інституційного аудиту закладів загальної середньої освіти» (далі – «Порядок»).

Структура документу про внутрішню систему забезпечення якості освіти у закладі:

1. Загальні положення (мета, контекст, завдання тощо)

2. Стратегія, політики і процедури, які використовуються під час вивчення освітньої діяльності закладу освіти (основні принципи функціонування внутрішньої системи, основні процедури внутрішнього забезпечення якості освіти, критерії оцінювання)

3. Напрями вивчення якості освітньої діяльності закладу освіти.

• освітнє середовище закладу освіти (безпечні умови навчання та праці; створення освітнього середовища, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації; формування інклюзивного, розвивального та мотивуючого до навчання освітнього простору);

• система оцінювання здобувачів освіти (відкрита, прозора та зрозуміла для здобувачів освіти системи оцінювання їх навчальних досягнень; внутрішній моніторинг результатів навчання кожного здобувача освіти; формування відповідальності за результати свого навчання);

• педагогічна діяльність педагогічних працівників закладу освіти (ефективність планування педагогічної діяльності, використання сучасних освітніх підходів до організації освітнього процесу з метою формування ключових компетентностей здобувачів освіти; постійне підвищення рівня професійної компетентності та майстерності; співпраця зі здобувачами освіти, їх батьками чи іншими законними представниками; організація педагогічної діяльності та навчання здобувачів освіти на засадах академічної доброчесності);

• управлінські процеси закладу освіти (стратегія розвитку та система планування діяльності закладу, моніторинг виконання поставлених цілей і завдань; формування відносин довіри, прозорості, дотримання етичних норм; ефективність кадрової політики та забезпечення можливостей для професійного розвитку; організація освітнього процесу на засадах людиноцентризму, прийняття управлінських рішень на основі конструктивної співпраці, взаємодії закладу освіти з місцевою громадою; політика академічної доброчесності.

Підходи до самооцінювання

Оцінювання якості освітньої діяльності загалом, і самооцінювання зокрема,   будуються за різними моделями: числовими (кваліметричними) або описовими (вербальними).  

Щорічне самооцінювання якості освітньої діяльності закладу :

Самооцінювання здійснюється за напрямами:

• освітнє середовище;

 • педагогічна діяльність;

• оцінювання досягнень здобувачів освіти;

• управління закладом.

За кожним із цих напрямів   використовуються різноманітні методи дослідження та інструментів, які дозволять отримати інформацію про освітній процес за відповідними критеріями, зокрема, для визначення стану психологічного клімату у колективі доречно використовувати опитування здобувачів освіти, педагогів  та батьків, анкетування, інтерв’ю тощо. А для визначення рівня якості оцінювання – вивчення документації: порівняння підсумкового оцінювання випускників з їх же результатами державної підсумкової атестації, внутрішніх і зовнішніх моніторингів.

    Вибір інструментів для вивчення внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти заклад визначає на власний розсуд, обираючи ті, які дозволять отримати найбільш відповідну (релевантну) інформацію щодо питання, яке досліджується. Інформація, яку заклад освіти накопичує протягом року, здійснюючи різноманітні заходи з її отримання, створюють великий масив даних, на основі яких   здійснюється самооцінювання та робляться  висновки про якість освітньої діяльності. Вивчення внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та самооцінювання її реалізації стають підсумком роботи протягом навчального року і допомагають дати відповіді на важливі запитання:

• На якому рівні освітньої діяльності перебуває заклад?

• Що із запланованого на цей рік заклад виконав?

• Чого не вдалося зробити? Чому? Що нам завадило? Які внутрішні та зовнішні причини невиконання запланованого?

• Які висновки треба зробити із аналізу стану освітньої діяльності у закладі?

 • На що звернути особливу увагу під час розроблення річного плану на наступний навчальний рік?

• Чи потрібно вносити уточнення до стратегії розвитку?

Оформлення результатів самооцінювання

Результати самооцінювання доречно включити розділом до річного звіту про діяльність закладу освіти за певним напрямом.

Оцінка виконання критерію

• Чи охоплюють процедури оцінювання якості освітньої діяльності всі сфери, напрями внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти?

• Чи ознайомлені педагогічні працівники з процедурою оцінювання якості освітньої діяльності у закладі?

 • Наскільки учасники освітнього процесу залучені до вивчення внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти?

• З якою регулярністю заклад здійснює самооцінювання якості освітньої діяльності відповідно до наявних у закладі процедур?

• Чи вчасно оприлюднюється річний звіт, який містить висновки та заплановані дії за результатами самооцінювання?

 Методи збору інформації

 • Вивчення документації (документ про внутрішню систему забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти, протоколи засідань педагогічної ради, річний звіт про діяльність закладу).

4.1.4. Керівництво закладу планує та здійснює заходи щодо утримання у належному стані будівель, приміщень, обладнання

       Керівництво закладу постійно вивчає потреби здобувачів освіти та працівників закладу, готує і доводить до відома засновника запити для задоволення потреб закладу   та відстежує їх реалізацію.

      Забезпечення умов роботи закладу значною мірою залежить від рівня його фінансування з боку засновника та від того, наскільки раціонально використовуються наявні фінансові та інші ресурси. Керівництво закладу  враховує наскільки матеріально-технічне та фінансове забезпечення закладу сприяє або, навпаки, зменшує можливості для досягнення цілей, які закладені у стратегії розвитку закладу.

         Ці норми покладають на керівника не тільки  обов’язок  дбати про стан та розвиток  матеріально-технічної бази, але і надають йому право звертатися до засновника з пропозиціями щодо належного фінансового та матеріально-технічного забезпечення  закладу.  

     Потрібно враховувати, що для того, щоб засновник ефективно здійснював таке забезпечення, заклад   має надавати об’єктивну та актуальну інформацію щодо потреб закладу.

    Щоб дізнатися, що саме потрібно закладу, необхідна постійна робота з вивчення потреб всіх учасників освітнього процесу. На початку навчального року можна провести опитування працівників закладу, що саме їм потрібно для ефективного освітнього процесу. Для цього доцільно вивчити потреби працівників (не тільки педагогічних, а і всіх, хто має справу з матеріально-технічним забезпеченням).  

Оцінка виконання критерію

• Чи відповідає матеріально-технічний стан закладу поставленій меті діяльності, яка визначена у стратегії розвитку закладу та його освітній програмі?

• Чи проводиться у закладі вивчення потреб учасників освітнього процесу?

• Чи наявний у закладі освіти план розвитку матеріально-технічної бази на 1-3 роки, який може входити до стратегії розвитку закладу освіти, та аналіз його виконання?

• Чи спрямовує керівництво закладу запити до засновника про фінансування для створення належних умов діяльності закладу?

• Наскільки повно засновник виконує свої зобов’язання щодо належного фінансування та розвитку матеріально-технічної бази закладу?

 • Наскільки повно та своєчасно заклад освіти розміщує на своїх відкритих електронних ресурсах (а у разі їх відсутності – на сайті засновника) кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, товарів, робіт і послуг?

 Методи збору інформації

• Вивчення документації (річний план роботи закладу, журнал реєстрації вхідних, вихідних та внутрішніх документів, накази керівника з питань основної діяльності, кадрових та адміністративно-господарських питань, офіційні листи, звернення, інвентарна книга).

• Спостереження (за освітнім середовищем).

• Опитування (анкетування батьків, учнів, педагогічних працівників).

Вимога/правило 4.2. Формування відносин довіри, прозорості, дотримання етичних норм

 Критерій 4.2.1. Керівництво закладу сприяє створенню психологічно комфортного середовища, яке забезпечує конструктивну взаємодію здобувачів освіти, їх батьків, педагогічних та інших працівників закладу та взаємну довіру

     Психологічний клімат у закладі   є визначальним чинником для створення комфортних умов для здобувачів освіти та педагогічних працівників. Саме від того, як саме і наскільки успішно керівництво закладу впливатиме на формування сприятливого психологічного клімату та атмосфери довіри між учасниками освітнього процесу, залежить досягнення мети діяльності закладу.        Саме  довіра між учасниками освітнього процесу створює сприятливі умови для конструктивного вирішення можливих конфліктів, які практично неминучі в реальному шкільному житті.

    Визначальна умова для створення такої атмосфери – обґрунтованість і відкритість управлінських рішень.

Надзвичайно важливим  для формування атмосфери довіри та сприятливого психологічного клімату є можливість учасників освітнього процесу впливати на прийняття  управлінських рішень. Для педагогічних працівників це можуть бути наради, обговорення, внесення пропозицій тощо. Для учнів –регулярне спілкування, постійна комунікація з учнівським самоврядуванням, залучення учнів до обговорення важливих для діяльності закладу рішень.

       Особлива увага   звертається  на підтримку співпраці між педагогічними працівниками, які професійно, конструктивно та толерантно спілкуються і взаємодіють з колегами заради досягнення кращих результатів освітнього процесу. Для цього у КЗ НВК ім.С.О.Морозової усіляко підтримують та заохочують участь педагогів у різноманітних формах професійного спілкування: як формалізованих (семінари, конференції, вчительські (не)конференції , так і неформальних – у вигляді спільних екскурсій, туристичних поїздок, шкільних свят тощо.

Оцінка виконання критерію

• Наскільки учасники освітнього процесу задоволені загальним психологічним кліматом у закладі?

• Як учасники освітнього процесу оцінюють дії керівництва, спрямовані на формування відносин довіри та конструктивної співпраці?

• Чи на достатньому рівні керівництво закладу забезпечило доступ учасників освітнього процесу та представників місцевої громади до спілкування із керівництвом (особистий прийом, звернення, використання сучасних засобів комунікації тощо)?

• Чи вчасно керівництво закладу розглядає звернення учасників освітнього процесу?

• Чи вживаються за результатами розгляду звернень учасників освітнього процесу рішення відповідні заходи реагування?

Методи збору інформації

• Вивчення документації (журнал реєстрації звернень громадян, накази керівника з питань основної діяльності, накази керівника з кадрових питань). • Опитування (анкетування батьків, учнів, педагогічних працівників, інтерв’ю з практичним психологом, соціальним педагогом).

Критерій 4.2.2. Заклад оприлюднює інформацію про свою діяльність на відкритих загальнодоступних ресурсах

       Інформування закладом   учасників освітнього процесу та громади про свою діяльність є критично значущою складовою управлінського процесу. Без оперативного та повного інформування неможливо створити та підтримувати довіру до роботи закладу, що є обов’язковою умовою для ефективної освітньої діяльності. Саме тому керівництво   організовує діяльність закладу на умовах інформаційної відкритості та комунікації з учасниками освітнього процесу і громадою. Інформаційна відкритість забезпечується наявністю у закладі майданчиків для інформування учасників освітнього процесу: повідомлення на сайті закладу (засновника), інших загальнодоступних електронних ресурсах, на дошках оголошень, публікація інформаційних листів, шкільної преси тощо.

Обов’язкова до оприлюднення інформація

      Найважливішим компонентом цієї роботи є безумовне виконання вимог статті 30 Закону України «Про освіту», яка визначає, що саме заклад має оприлюднювати в обов’язковому порядку.

    Відкритий доступ до такої інформації та документів:

·           статут;

·           ліцензії на провадження освітньої діяльності;

·          освітні програми, що реалізуються в закладі, та перелік освітніх компонентів, що передбачені ними;

·           річний звіт про діяльність закладу;

·           правила прийому до закладу; правила поведінки здобувачів освіти;

 структура та органи управління;

·          кадровий склад закладу;

·          територія обслуговування, закріплена за закладом його засновником;

·          ліцензований обсяг та фактична кількість осіб, які навчаються у закладі;

·         наявність вакантних посад, порядок і умови проведення конкурсу на їх заміщення (у разі його проведення);

·         матеріально-технічне забезпечення закладу;

·         розмір плати за навчання;

·        перелік додаткових освітніх та інших послуг, їх вартість, порядок надання та оплати;

·        мова (мови) освітнього процесу;

·        результати моніторингу якості освіти;

·         умови доступності закладу для навчання осіб з особливими освітніми потребами;

·         план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу;

·         порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу;

·         порядок реагування на доведені випадки булінгу та відповідальність осіб, причетних до нього;

·         інша інформація, що оприлюднюється за рішенням закладу освіти або на вимогу законодавства;

·         кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформація про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.

Головний принцип інформування – повідомляти про те, що важливо, насамперед для батьків, які є найбільш зацікавленою та критично налаштованою аудиторією.

  Будь-яке повідомлення про неочікувану подію, яка впливає на шкільне життя,   складається із трьох обов’язкових компонентів, які надають відповідь на наступні запитання:

 • Що і чому сталося, до яких наслідків це призвело чи може призвести?

• Що робить заклад, щоб усунути небажані наслідки?

• Коли і як очікувати вирішення проблеми?

    Не менш важливим складником формування атмосфери довіри є налагодження комунікації між учасниками освітнього процесу. Таке спілкування може мати різноманітні формати, але всі можливі формати мають об’єднувати такі спільні риси:

 • повага до іншої людини;

• відкритість;

• конструктивність;

• неформальність.

  Формати комунікації можна досить умовно класифікувати як безпосереднє спілкування (офлайн) або спілкування за допомогою електронних засобів комунікації (онлайн).

Оцінка виконання критерію

 • Чи наявні у закладі ресурси (майданчики) для інформування (сайт, сторінки закладу у соціальних мережах, дошки оголошень, інформаційні стенди тощо)? • Чи відповідає структура та зміст інформації на відкритих загальнодоступних ресурсах вимогам статті 30 Закону України «Про освіту»?

• Наскільки регулярно оновлюється інформація?

• Наскільки повно оприлюднена інформація відображає важливі аспекти діяльності закладу освіти?

• Які форми комунікації з учасниками освітнього процесу та громадою використовує заклад? Наскільки ці форми ефективні?

 • Як батьківські збори сприяють комунікації між батьками та педагогічними працівниками?

Методи збору інформації

• Спостереження (за освітнім середовищем).

• Опитування (анкетування батьків, учнів; запитання для самоаналізу).

Вимога/правило 4.3. Ефективність кадрової політики та забезпечення можливостей для професійного розвитку педагогічних працівників 

 Критерій 4.3.1. Керівник закладу  формує штат закладу, залучаючи кваліфікованих педагогічних та інших працівників відповідно до штатного розпису та освітньої програми

      Запорука високого рівня освітньої діяльності – висококваліфіковані та відповідальні працівники, насамперед – педагогічні. Саме тому забезпечення закладу освіти кваліфікованими педагогічними та іншими працівниками є найважливішим завданням керівництва.

    Заступник керівника, педагогічні та інші працівники закладу   призначаються на посади та звільняються з посад керівником цього закладу. Керівник закладу   має право оголосити конкурс на вакантну посаду.

Для пошуку співробітників для роботи у закладі застосовують різноманітні доступні способи:

·          Пошук співробітників на сайтах працевлаштування.

·          Пошук педагогів через соціальні мережі: особисті акаунти та професійні групи.

·          Пошук майбутніх колег серед випускників педагогічних вишів.

·          Залучення до роботи в школі фахівців без педагогічної освіти Чинний Закон України «Про освіту» надає закладу освіти ще одну можливість – залучити до роботи у школі людину, яка має фахову освіту, але не має педагогічної.

На що звернути увагу під час спілкування із кандидатом на посаду:

·        Документи про освіту

·        Попередній досвід кандидата   освіти.

·        Умови роботи та очікування кандидата

Оцінка виконання критерію

• Чи забезпечує штатний розпис закладу виконання освітньої програми?

• Чи всі предмети викладаються педагогічними працівниками, які мають відповідний фах?

• Чи повністю укомплектований штат педагогічними працівниками відповідної кваліфікації?

• Що саме робить і що може зробити керівництво закладу, щоб укомплектувати штат? • Які ресурси пошуку кадрів задіяні? Наскільки вони ефективні?

 Методи збору інформації

• Вивчення документації (освітня програма, штатний розпис, статистичні звіти).

Критерій 4.3.2. Керівництво закладу  за допомогою системи матеріального та морального заохочення мотивує педагогічних працівників до підвищення якості освітньої діяльності, саморозвитку, здійснення інноваційної освітньої діяльності

    Ефективна робота педагогічних та інших працівників закладу  можлива лише за умови якісної мотивації до професійної діяльності.

Керівник закладу освіти   знає професійні можливості працівників закладу, враховувати їх під час планування освітнього процесу та належним чином надає зворотній зв’язок (оцінку) тому, як той чи інший працівник виконує свої професійні обов’язки.

Матеріальне стимулювання працівників

     Сучасний стан організації та фінансування освіти надає керівнику закладу не так багато можливостей для безпосереднього матеріального (грошового) стимулювання працівників. Але навіть наявні можливості дозволяють застосовувати деякі способи мотивації: як заохочення, так і стягнення. Наприклад, премії і доплати працівникам можуть бути змінені рішенням керівника та за узгодження профспілкової організації (у разі її існування у закладі). Так само, у разі неналежного виконання обов’язків працівнику може бути оголошено догану, що може тягнути за собою і певні фінансові втрати для працівника. Форми негрошового стимулювання також доступні у закладі освіти і можуть застосовуватися за ініціативи керівника: наприклад, проходження позачергової атестації з метою підвищення кваліфікаційної категорії та/або встановлення педагогічного звання.

Нематеріальне стимулювання: подяки, грамоти, почесні відзнаки тощо. Оцінка виконання критерію

 • Чи містять наявні у закладі документи, які визначають принципи та процедури матеріального та морального стимулювання працівників, чіткі критерії застосування цих заходів?

• Чи обізнані працівники закладу з підставами для матеріального та морального стимулювання?

• Наскільки регулярно та обгрунтовано здійснюється матеріальне та моральне заохочення працівників?

 • Чи вважають працівники закладу справедливими принципи та практику застосування матеріального та морального заохочення?

 Методи збору інформації

• Вивчення документації (штатний розпис, накази керівника з кадрових питань).

• Опитування (анкетування педагогічних та інших працівників)

Критерій 4.3.3. Керівництво закладу освіти сприяє підвищенню кваліфікації педагогічних працівників

       Постійний професійний розвиток та підтримка власної професійної траєкторії кожного педагогічного працівника – абсолютно необхідна умова для якісної освітньої діяльності закладу.

    Керівництво, враховуючи потреби закладу та особливості освітньої програми, заохочує та підтримує методичну роботу педагогічних працівників, їхню участь у професійних конференціях, семінарах, курсах підвищення кваліфікації у різних формах, підготовку та публікацію матеріалів за темами професійної діяльності. Важливим чинником є також професійне спілкування і самовдосконалення керівних працівників, що безпосередньо впливає на якість роботи закладу.

Підтримка добровільної сертифікації педагогічних працівників

    Поки що в Україні існують дві паралельні форми офіційного підтвердження кваліфікаційного рівня педагогічного працівника: атестація та сертифікація, яка має її замінити.

Сертифікація є добровільною процедурою, яку можуть пройти поки що вчителі початкової школи. Керівництво закладу   зацікавлене у тому, щоб підтримати бажання педагогічних працівників пройти сертифікацію.

Використання онлайн-платформ для професійного самовдосконалення

  Ефективним способом підвищення професійної кваліфікації педагоги стали сучасні освітні онлайн-платформи, де можна пройти різноманітні курси, які можуть бути зараховані як частина необхідної перепідготовки у межах 120 годин на 5 років для вихователів і  150 годин на 5 років для вчителів.

 Наразі в Україні провідні позиції у галузі освітніх онлайн-проектів посідають освітні платформи, які пропонують освітянам велику кількість безкоштовних онлайн-курсів:

• платформа масових відкритих онлайн-курсів Prometheus;

• студія онлайн-освіти EdEra. Курси, які розміщені на цих платформах, можуть бути корисні як для застосування в освітньому процесі, так і для самовдосконалення. Це популярні курси для педагогів на Prometheus («Критичне мислення для освітян», «Медіаграмотність для освітян», «Наука про навчання: Що має знати кожен вчитель?», «Протидія та попередження булінгу (цькуванню) в закладах освіти» тощо) або на EdEra («Для вчителів початкової школи», «Права людини в освітньому просторі», «Колошкільне дитинознавство із Світланою Ройз», «Ефективні комунікації для освітніх управлінців» тощо).

Професійна співпраця між колегами в закладі

Ще однією з форм професійного зростання, яку може запроваджувати та підтримувати керівництво закладу, є неформальне спілкування колег між собою. Форми цього спілкування та професійної взаємодії можуть бути різноманітними: «Клуб педагогів», «Професійна рада», «Педагогічний консиліум» тощо. Головне – щоб це було дійсно неформальне спілкування, без протоколів та «обов’язаловки».

Підтримка створення та оприлюднення авторських розробок

     Заохочення колег до створення різноманітних методичних матеріалів – ще один спосіб активізувати роботу із професійного самовдосконалення колег. Ця робота проводиться з ретельним дотриманням принципів академічної доброчесності: повага до інтелектуальної праці колег, точні посилання на джерела, коректне цитування. Велику допомогу у цій роботі може надати можливість для колег оприлюднювати власний педагогічно-методичний доробок на онлайн-ресурсах закладу освіти: сайт, сторінка у соцмережах тощо.

Керівника   організовує технічну підтримку колег, вчителем інформатики.

Оцінка виконання критерію

• Наскільки педагоги  задоволені можливостями професійного розвитку у закладі?

• Чи надає заклад педагогам можливості для професійного розвитку?

• Чи підтримує керівництво прагнення педагогів до постійного професійного вдосконалення? Яким чином?

 • Чи розглядають методичні об’єднання, педрада питання професійного вдосконалення? Які рішення ухвалюються?

• Чи ефективна реалізація рішень, спрямованих на підвищення професійного рівня педагогів?

• Чи інформує керівництво педагогічних працівників про сучасні форми і методи професійного самовдосконалення?

 Методи збору інформації

• Вивчення документації (протоколи засідань методичних об’єднань, педагогічної ради).

Вимога/правило 4.4. Організація освітнього процесу на засадах людиноцентризму, прийняття управлінських рішень на основі конструктивної співпраці учасників освітнього процесу, взаємодії закладу з місцевою громадою

 Критерій 4.4.1. У закладі освіти створюються умови для реалізації прав і обов’язків учасників освітнього процесу

        Дотримання прав учасників освітнього процесу та виконання ними відповідних обов’язків можливе лише за умови, що ці права і обов’язки сформульовані та відомі тим, хто ними послуговується у повсякденному житті. Ключовим правом, на реалізацію якого спрямована діяльність закладу освіти, є право на освіту у безпечному та комфортному освітньому середовищі.

       Ці права та пов’язані з ними обов’язки визначені статтями 53-55 Закону України «Про освіту».

Норми Закону   конкретизовані, сформульовані та закріплені у документах закладу. Ці документи реалізують принцип людиноцентризму, який забезпечує повагу до кожної людини, прийняття її унікальності та права на вільний вибір:

• Статут закладу містить опис основних принципів освітнього процесу, визначає ключові права та обов’язки всіх його учасників.

• Освітня програма дозволяє реалізувати право на освіту через практичну діяльність всіх учасників освітнього процесу саме у процесі навчання. Ця програма розробляється відповідно до державних стандартів дошкільної та початкової освіти, враховує потреби та інтереси здобувачів освіти, спроможності закладу.

• Правила поведінки визначають, як саме мають реалізовуватися стосунки між учасниками освітнього процесу, щоб освітнє середовище було вільним від будь-якого насильства та формувало атмосферу конструктивного спілкування та співпраці.

Правила внутрішнього розпорядку визначають оптимальні умови для комунікації учасників освітнього процесу та їхні права і обов’язки. Усі працівники закладу ознайомлені із правилами внутрішнього трудового розпорядку та дотримуються їх.

Права учасників освітнього процесу:

• Здобувачі освіти – право на самовираження, вираження та захист своїх інтересів, залучення до обговорення та участі в ухваленні рішень шкільного життя.

• Батьки – право на отримання якомога більш повнішої та своєчасної інформації про   життя   дитини в закладі і про життя закладу загалом; право на реальну участь в обговоренні та ухваленні рішень функціонування закладу. • Педагогічні працівники – право на гідну оцінку своєї праці, на професійний розвиток, обмін досвідом, підтримку своєї діяльності з боку керівництва закладу.

   Принципове значення для реалізації прав і обов’язків учасників освітнього процесу має те, чи обізнані всі зацікавлені особи із своїми правами та обов’язками, чи визнають їх справедливими та доречними. Інформація про права та обов’язки учасників освітнього процесу   широко і доступно викладена всіма можливими способами: на інформаційних стендах, сайті закладу, сторінках у соціальних мережах. Особливе значення має те, як саме керівництво закладу реагує на можливі випадки порушень прав та невиконання обов’язків учасників освітнього процесу, які дії вживає та як аналізує результативність своїх дій.

      Керівництво закладу займає виважену позицію, розглядаючи можливі конфлікти між учасниками освітнього процесу, то це, безсумнівно,  якісно і потужно впливає на загальну атмосферу у закладі і формує культуру поваги до прав усіх, хто вчиться або працює у закладі.

Оцінка виконання критерію

• Які внутрішні документи закладу визначають права та обов’язки учасників освітнього процесу?

• Чи задовольняє освітня програма потреби учасників освітнього процесу в якісній освіті?

• Чи розроблені та оприлюднені у закладі Правила поведінки, які стосуються всіх учасників освітнього процесу?

• Чи всі учасники освітнього процесу долучалися до розроблення правил?

• Чи була врахована під час розроблення цих правил думка учнів та батьків?

• Чи обізнані учасники освітнього процесу із своїми правами та обов’язками?

 Методи збору інформації

• Опитування (анкетування батьків, анкетування учнів, анкетування педагогів).

Критерій 4.4.2. Управлінські рішення приймаються з урахуванням пропозицій учасників освітнього процесу

        Будь-яке управлінське рішення може бути ефективним лише за умови, якщо це рішення базується на своєчасній та достовірній інформації, відповідає потребам закладу та враховує пропозиції тих учасників освітнього процесу, яких воно стосується.

     Для керівника критично важливо організувати управлінський процес таким чином, щоб весь час «тримати руку на пульсі», контролювати стан справ у закладі, регулярно отримувати інформацію про проблеми та пропозиції щодо можливих варіантів їх вирішення.

      Організаційні форми отримання важливої інформації можуть бути різними, на вибір керівника.

Можливість учасників освітнього процесу  впливати на управлінські рішення

 Особисте спілкування керівника може бути заплановане заздалегідь: керівник визначає певний час

     . Так само спілкування може бути спонтанним, необхідність у ньому виникає як реакція на певні події. Учнівське самоврядування може звернутися до керівництва про проведення різноманітних заходів.

Як доречно будувати спілкування:

• уважно вислухати співрозмовника;

• у разі необхідності – уточнити певні моменти;

 • лише після цього висловлюватися самому.

Керівництво закладу (заступники керівника)

    У повсякденній роботі керівник закладу найбільш тісно та тривало за часом комунікує зі своїми заступниками. Їхня думка та позиція мають найбільший вплив на ухвалення управлінських рішень, оскільки саме заступникам керівника делеговані права та відповідальність у вирішенні питань діяльності закладу за їхніми напрямами роботи.

Саме тому потрібно постійно інформувати заступників та отримувати від них      зворотній зв’язок щодо стану справ у закладі.

  Педагогічні працівники

    Про думки та пропозиції педагогічних працівників, які безпосередньо втілюють у життя управлінські рішення керівництва, так само можна дізнатися у різні способи: збори трудового колективу, засідання педагогічної ради, наради з певних питань, методичні семінари, неформальні обговорення, опитування тощо.

 Здобувачі освіти

       Думку учнів та їхні пропозиції можна дізнатися через опитування (бланкові та онлайн), бесіди, під час зустрічей і обговорень з учнівським самоврядуванням.

Батьки здобувачів освіти

Думку батьків можна почути на батьківських зборах, обговореннях на батьківських радах.

Оцінка виконання критерію

• Чи мають учасники освітнього процесу можливість впливати на ухвалення управлінських рішень?

• Як саме враховані або можуть бути враховані пропозиції керівництвом закладу?

• Які процедури отримання пропозицій від учасників освітнього процесу та ухвалення рішень за їх розглядом застосовуються у закладі?

• Наскільки ефективні ці процедури? Чи дозволяють вони ефективно оцінити надані пропозиції та ухвалити за результатами розгляду обгрунтовані рішення?

 Методи збору інформації

• Вивчення документації (протоколи нарад, педагогічної ради).

• Опитування (анкетування батьків, учнів, педагогів).  

Критерій 4.4.3. Керівництво закладу створює умови для розвитку громадського самоврядування

     Основою створення у закладі умов для якісної освіти є послідовне запровадження та підтримка керівництвом закладу педагогіки партнерства між усіма учасниками освітнього процесу.

      Для цього керівництво закладу   забезпечує  необхідні умови для діяльності різноманітних форм громадського самоврядування (батьківські ради, учнівське самоврядування тощо).

    Принципи громадського самоврядування у закладі   :

·     Пріоритет  прав і свобод людини і громадянина;

·     верховенства права;

·      взаємна повага та партнерство; ٙ

·     репрезентативність органів громадського самоврядування, громадських об’єднань та інших інститутів громадянського суспільства і правоможності їх представників;

·      обов’язковість розгляду пропозицій сторін;

·      пріоритет узгоджувальних процедур;

·      прозорості, відкритості та гласності;

·      обов’язковість дотримання досягнутих домовленостей;

·      взаємна відповідальності сторін.

Дотримання цих принципів дозволяє закладу освіти побудувати ефективну модель партнерства між усіма учасниками освітнього процесу.

     Надзвичайно важливо, щоб представники громадського самоврядування отримали реальні можливості для дієвого впливу на значущі аспекти функціонування закладу через різноманітні форми громадянської активності (опитування, звернення, спільні обговорення тощо).

           Усе це  формулюється, обговорюється та затверджується всіма учасниками освітнього процесу, кого ці процедури стосуються. Насамперед це Статут закладу, який затверджується під час створення закладу. Слід врахувати, що, за необхідності, певні зміни до статуту можуть вноситися і пізніше, хоча це досить складна і тривала процедура, до здійснення якої також залучаються учасників освітнього процесу

     Керівництво може залучати громадське самоврядування і до розроблення інших важливих документів закладу, які визначають його освітню діяльність: «Правил поведінки учасників освітнього процесу», «Правил внутрішнього розпорядку», річного плану роботи, Положення про академічну доброчесність тощо. Конструктивна співпраця, партнерство в освіті мають позитивні наслідки не лише для здобувачів освіти, які через демократичні процедури опановують права та обов’язки громадянина суспільства, але й для самого закладу.  

Оцінка виконання критерію

• Які осередки чи органи громадського самоврядування діють у закладі?

• Як налагоджена комунікація між керівництвом закладу та органами громадського самоврядування?

 • Чи своєчасно (не рідше одного разу на рік) відбуваються загальні збори (загальношкільні конференції) закладу?

• До розроблення яких важливих політик/ процедур були залучені учасники освітнього процесу?

 • Чи всі пропозиції учасників освітнього процесу отримують оцінку та зворотній зв’язок від керівництва закладу?

• Які є у закладі успішні приклади реалізації пропозицій учасників освітнього процесу?

 Методи збору інформації

 • Вивчення документації (Статут закладу, положення про органи громадського самоврядування у закладі, правила поведінки учасників освітнього процесу).

 • Опитування (анкетування батьків, анкетування учнів, анкетування педагогів, інтерв’ю з представником самоврядування).

Критерій 4.4.4. Керівництво закладу сприяє виявленню громадської активності та ініціативи учасників освітнього процесу, їх участі в житті місцевої громади       

     КЗ НВК ім. С.О.Морозової постійно розвивається, вдосконалює свою діяльність, знаходить нові шляхи та працює для сталого розвитку. Ці процеси неможливі без активної участі всіх учасників освітнього процесу, які  керівництво закладу підтримує  та заохочує. Для досягнення цієї мети потрібні не лише постійно діючі канали комунікації між учасниками освітнього процесу та керівництвом закладу, але й усталені процедури розгляду керівництвом пропозицій учасників освітнього процесу.

Будь-яка пропозиція від будь-кого із учасників освітнього процесу обов’язково розглядається керівництвом закладу – і на неї надається обгрунтована відповідь.

Взаємодія з місцевою громадою

   Освіта взагалі та КЗ НВК ім.С.О.Морозової не існують відокремлено від життя громади. Участь закладу в громадському житті є значущим фактором формування у здобувачів освіти активної громадянської позиції, відповідальності за власне життя та за добробут і розвиток своєї громади.

     Керівництво закладу активно долучається до участі, створює умови для формування відкритого освітнього середовища через залучення учасників освітнього процесу до різноманітних суспільно значущих заходів поза межами закладу: фестивалі, екскурсії, відвідування установ культури тощо.

Проекти Громадського бюджету

Цікава й ефективна нова форма залученості закладу до життя громади – участь у проектах громаадського  бюджету

     Керівник на власному досвіді переконався, що практика участі закладу у громадському бюджеті є достатньо поширеною і дозволяє досягати корисних для КЗ НВК ім.С.О.Морозової результатів.

Оцінка виконання критерію

 • Які ініціативи пропонували для реалізації у закладі учасники освітнього процесу?

 • Чи отримали ці ініціативи обгрунтовану відповідь з боку керівництва закладу?

• Які ініціативи втілені? Який їх результат?

• Які ініціативи не підтримані? Чому? Як вони можуть бути підтримані у майбутньому?

• Яким чином заклад залучений до життя громади?

• У яких заходах місцевої громади (фестивалі, свята, толоки) заклад бере участь?

• Як керівництво закладу заохочує учасників освітнього процесу до участі у заходах місцевої громади?

• Чи подає заклад проекти Громадського бюджету? Які саме? Як ці проекти підтримують учасники освітнього процесу?

 Методи збору інформації

• Вивчення документації (протоколи засідань педагогічної ради, звернення учасників освітнього процесу, накази керівника з основної діяльності, річний план роботи закладу, річний звіт про діяльність закладу).

• Опитування (анкетування батьків, анкетування учнів, анкетування педагогів, інтерв’ю з представником самоврядування).

Критерій 4.4.5. Режим роботи закладу та розклад занять враховують вікові особливості здобувачів освіти, відповідають їх освітнім потребам

  Розпорядок дня та розклад занять визначають, як саме заклад  організує поточну діяльність. Головний принцип цих документів – в їх основу покладений принцип дитиноцентризму, вони мають бути максимально зручними для дітей, враховувати їхні вікові особливості та забезпечувати можливості для гнучкого використання різноманітних організаційних форм навчання і викладання.

 Також для встановлення режиму роботи закладу має значення його розташування та  специфіка.

    Оволодіння учнями ключовими компетентностями, які затребувані у сучасному житті,   забезпечується через використання різноманітних форм і технологій організації освітнього процесу (класно-урочна, проектно-дослідницька, змішана, дистанційна тощо), а також використання форм і методів роботи під час проведення навчальних занять (командна робота учнів, простежування причинно-наслідкових зв’язків, мозковий штурм, пошукова робота тощо).

    Робота над розкладом   спирається  на ретельне опрацювання освітньої програми, визначення навантаження кожного педагогічного працівника.

Вимоги до якісного розкладу:

• безумовне виконання освітньої програми закладу;

• врахування оптимального співвідношення навчального навантаження протягом тижня, правильне чергування протягом дня і тижня предметів природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками музичного, образотворчого мистецтва, трудового навчання та основ здоров’я і фізичної культури;

• врахування динаміки розумової працездатності здобувачів освіти протягом дня та тижня;

• оптимальне використання робочого часу педагогічних працівників;

• ефективне використання матеріально-технічної бази закладу.

Оцінка виконання критерію

• Чи є режим роботи закладу: час початку і завершення занять, тривалість перерв – комфортним для учасників освітнього процесу?

• Наскільки повно розклад занять відповідає вимогам виконання освітньої програми закладу?

• Чи дозволяє розклад занять поєднувати інші форми організації освітнього процесу, окрім класно-урочної?

• Чи враховує режим роботи закладу вікові особливості дітей?

• Чи розклад занять, уроків не призводить до нерівномірного навантаження педагогічних працівників?

 • Чи використовуються прийоми автоматизації для складання розкладу? Наскільки ефективно?

 Методи збору інформації

 • Вивчення документації (режим роботи закладу, Статут закладу, освітня програма закладу, розклад занять).

 • Опитування (анкетування батьків та учнів, інтерв’ю з представником самоврядування).

Критерій 4.4.6. У закладі створюються умови для реалізації індивідуальних освітніх траєкторій здобувачів освіти

    Визначення індивідуальної освітньої траєкторії  та індивідуального навчального плану

    Кожна дитина унікальна, кожна має свої здібності та свій темп опанування навчального матеріалу. Базовий компонент дошкільної освіти, Концепція Нової української школи та Закон України «Про освіту» акцентують увагу освіти на створенні індивідуальних освітніх траєкторій для кожної дитини, яка цього потребує.

      Індивідуальна освітня траєкторія – персональний шлях реалізації особистісного потенціалу здобувача освіти, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду, ґрунтується на виборі здобувачем освіти видів, форм і темпу здобуття освіти, суб’єктів освітньої діяльності та запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін і рівня їх складності, методів і засобів навчання. Індивідуальна освітня траєкторія в закладі  може бути реалізована через індивідуальний навчальний план (частина 9 статті 1 Закону України «Про освіту»).

    Треба звернути увагу, що індивідуальна освітня траєкторія «може бути реалізована через індивідуальний навчальний план». Але це не означає, що індивідуальна освітня траєкторія може бути реалізована лише у такий спосіб. Насправді індивідуальні освітні траєкторії фактично вже давно реалізують досвідчені педагоги: через індивідуальні завдання окремим здобувачам освіти, визначення освітньої мети для конкретної дитини, відповідно до здібностей та академічних успіхів дитини. Причому ці індивідуальні освітні траєкторії можуть реалізовуватися як для дітей, яким потрібно більше часу для опанування навчального матеріалу, так і для дітей, які можуть робити це швидше.

Кроки побудови освітньої траєкторії

Крок 1. Побудова освітньої траєкторії починається із виявлення дітей, які її потребують, та визначення актуального стану навчальних досягнень та інтелектуально-емоційного розвитку цих дітей. У цій справі має допомогти шкільний психолог.

Крок 2. Планування індивідуальної освітньої траєкторії: формулювання цілей розвитку дитини, опис очікуваних результатів проходження дитиною індивідуальної освітньої траєкторії та «контрольних точок» відстежування успішності її реалізації.

Крок 3. Рух дитини за спланованою траєкторією під керівництвом педагога, регулярний контроль проходження: вимірювання навчальних досягнень, корекція (за потреби) певних інструментів та форм роботи.

Крок 4. Завершення проходження запланованої частини індивідуальної освітньої траєкторії.

    Аналіз успішності та проблем пройденого шляху. Після завершення Кроку 4 ми повертаємося до Кроку 1, знову аналізуємо актуальні досягнення та рівень розвитку дитини, знову плануємо та долаємо наступну ділянку шляху розвитку дитини.

Оцінка виконання критерію

• Чи звертаються добувачі освіти  та/або їхні батьки до закладу із заявами про запровадження індивідуальних навчальних планів?

• Як керівництво закладу підтримує прагнення батьків до створення індивідуальних освітніх траєкторій?

• Чи практикується у закладі розроблення індивідуальної освітньої траєкторії здобувачів освіти?

• Якщо ні, то чому? Якщо так, то з якими труднощами стикаються у його впровадженні?

• Які заходи у закладі здійснюються для реалізації індивідуальної освітньої траєкторії дитини?

• Чи аналізується досягнення цілей, які визначені індивідуальними навчальними планами для конкретних здобувачів освіти?

Методи збору інформації

• Вивчення документації (індивідуальні навчальні плани (у разі наявності); протоколи засідань педагогічної ради; протоколи засідань методичних об’єднань ; журнал реєстрації звернень громадян).

Вимога/правило 4.5. Формування та забезпечення реалізації політики академічної доброчесності

 Критерій 4.5.1. Заклад впроваджує політику академічної доброчесності

Академічна доброчесність передбачає:

Посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей, дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права Плагіат, недоброчесне цитування без посилання на джерело є, на жаль, досить розповсюдженою практикою в освіті: непоодинокі випадки використання без посилання на джерело чужого тексту, фотографій, малюнків, діаграм тощо. Найприкріше, що практика інтелектуальних крадіжок подекуди пропонується дітям як зразок для наслідування. Варто наполегливо пояснювати учням, що так звані «реферати», коли учень, не переймаючись бодай хоч якоюсь власною роботою, просто копіює текст із доступного джерела, не додавши до нього жодного власного слова, є відвертим плагіатом. Тому нагадування правил цитування, норм використання чужої інтелектуальної праці є постійною практикою у КЗ НВК ім.С.О.Морозової під час здійснення будь-яких видів освітньої діяльності.

Надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність Педагог постійно перебуває у процесі вдосконалення, пошуку нових форм та методів роботи, використання досвіду колег, поширення власного досвіду. Але непоодинокі випадки, коли під виглядом «поширення досвіду» на загал пропонуються дані некоректно проведених досліджень, неперевірені на практиці методики викладання, видавання чужих методичних розробок за власні.

Контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти Насамперед мається на увазі схильність багатьох учнів до списування, експлуатація чужої праці, до якої досить часто, на жаль, підштовхує школа, вимагаючи виконання завдань, які перенавантажують учнів та провокують пошук «легких шляхів».

Справедливе оцінювання результатів навчання за прозорими критеріями       Навчальні здобутки мають бути оцінені справедливо, за прозорими критеріями, доцільність використання яких має бути обов’язково доведена до відома здобувачів освіти. Коли дитина отримує від педагога несправедливу, необгрунтовану оцінку, це підриває не лише довіру до педагога, але й негативно позначається на формуванні відповідальності дитини за власні дії. Розроблення та оприлюднення положення про академічну доброчесність

Положення про академічну доброчесність є для КЗ НВК ім.С.О.Морозової основним документом, на підставі якого здійснюється вся робота із формування та дотримання відповідних норм. До його розроблення долучаються якомога більша кількість учасників освітнього процесу.   Орієнтовна структура Положення про академічну доброчесність

 • Правові та етичні принципи академічної доброчесності в закладі

 • Перелік можливих порушень академічної доброчесності.

• Інформаційні заходи із формування академічної доброчесності та попередження фактів її порушення.

 • Порядок реагування закладу на можливі факти порушення академічної доброчесності та можливі види відповідальності за ці порушення.

   Ці правила доводяться до відома всіх учасників педагогічного процесу. І тому Положення   широко оприлюднено, роз’яснено – і постійно знаходитися у відкритому доступі, щоб кожен охочий міг без перешкод з ним ознайомитися чи застосувати у конкретній ситуації.

 Реалізація заходів щодо формування академічної доброчесності

Академічна доброчесність не виникає «нізвідки», «сама собою»: для її формування проводиться  цілеспрямована робота і керівництва, і всіх педагогів закладу. Просвітницька робота, практичні заняття, використання під час проведення навчальних занять доступних дітям методів пошуку і коректного посилання на джерела, робота над критеріями оцінювання навчальних досягнень та їх застосування – все це має постійно відбуватися у закладі. А заходи, які спрямовані на забезпечення академічної доброчесності та контроль за її дотриманням – включатися до планування.

Обов’язок керівництва закладу – постійно контролювати дотримання норм академічної доброчесності та вживати необхідні дії, щоб протидіяти фактам можливих її порушень. Особлива увага   звертається  на використання або розроблення критеріїв оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти. Для розгляду питань про порушення академічної доброчесності у закладі   створюється комісія, яка надає керівництву закладу рекомендації щодо можливих дій. Варіанти реагування на факти порушень та можливих форм академічної відповідальності пропонує частина 6 статті 42 Закону України «Про освіту».

Оцінка виконання критерію

 • Чи розроблене у закладі Положення про академічну доброчесність?

• Чи ознайомлені педагогічні працівники та здобувачі освіти із цим Положенням?

• Чи розроблені у закладі критерії оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти? Чи відомі вони здобувачам освіти?

• Наскільки справедливим вважають здобувачі освіти оцінювання їх навчальних досягнень?

• Що робить заклад освіти для формування та дотримання академічної доброчесності всіма учасниками освітнього процесу?

• Чи були у закладі виявлені факти порушення академічної доброчесності?

 • Як саме реагувало керівництво закладу на ці факти? Які рішення ухвалювалися? Як відстежувалося їх виконання?

Методи збору інформації

• Вивчення документації (Положення про академічну доброчесність, протоколи засідання педагогічної ради, річний план роботи, річний звіт про діяльність закладу, протоколи засідань комісій з питань академічної доброчесності (у разі наявності), накази з питань академічної доброчесності (у разі наявності)).

 • Спостереження (за освітнім середовищем, за навчальним заняттям).

• Опитування (анкетування учнів, педагогів, батьків).

Критерій 4.5.2. Керівництво закладу сприяє формуванню в учасників освітнього процесу негативного ставлення до корупції

       Освіта стає осередком спротиву корупції, виховання поваги до закону та почуття відповідальності за свої вчинки. Формування доброчесної поведінки всіх учасників освітнього процесу, несприйняття корупційних форм поведінки є одним з найбільш складних завдань освіти.

   Керівництво закладу   постійно приділяє увагу проведенню освітніх та інформаційних заходів, які спрямовані на формування в учасників освітнього процесу негативного ставлення до корупції.

У закладі   проводиться постійна просвітницька робота.

Керівництво закладу   та педагогічні працівники обізнані із  Законом України «Про запобігання корупції» .

Оцінка виконання критерію

 • Наскільки обізнані педагогічні працівники та інші учасники освітнього процесу з вимогами антикорупційного законодавства?

• Які інформаційні та просвітницькі заходи проводить заклад для формування негативного ставлення до корупції?

• Чи зафіксовані у закладі випадки недоброчесної поведінки?

• Які заходи вживає керівництво закладу для протидії випадкам недоброчесної поведінки?

• Яку допомогу надає керівництво закладу педагогічним працівникам у проведенні просвітницької та інформаційної роботи?

• Які навчальні та інформаційні матеріали для формування негативного ставлення до корупції використовують педагогічні працівники на уроках?

 Методи збору інформації

• Вивчення документації (річний план).

• Опитування (анкетування учнів, педагогів).